Закон односпрямованості потоку енергії

Закон односпрямованості потоку енергії — це уявлення про потік енергії через продуценти до консументів і редуцентів з падінням величини потоку на кожному трофічному рівні (в результаті процесів життєдіяльності).

Оскільки із зворотним потоком (від редуцентів до продуцентів) надходить мізерна кількість від вихідної енергії (не більше 0,25%), говорити про «круговорот енергії» не можна. У відомому сенсі, дана гіпотеза являє собою «екологічну інтерпретацію» другого закону термодинаміки: будь-який вид енергії в кінцевому рахунку перетворюється на тепло — форму енергії, найменш придатну для перетворення в роботу і яка найбільш легко розсіюється.

Саме гіпотеза односпрямованості потоку енергії виступає як обмежувач прямих аналогій і оцінок в «екологічній валюті» по відношенню до еколого-економічних систем (гроші циркулюють, а при обміні гроші і енергія рухаються в протилежних напрямках) — на це вказує Г. Одум[1].