Залозний Петро Федорович

Місце народження Петра Федоровича Залозного — село Рашівка Гадяцького району Полтавської області. У цьому селі знаходиться і його могила.

Народився у сім'ї трудового козака-християнина Київської Русі-України, хлібороба з діда-прадіда. У Рашівці ходив до початкової школи, потім закінчив Лубенську гімназію, а 1889 року — історико-філологічний факультет Київського університету імені святого Володимира.

Деякий час учителював по земських школхКатеринославщини, а також а в Прилуках, тоді Полтавської губернії, а в 1897 році перейшов на службу в акциз.

Закінчив у 1889 Київський університет святого Володимира.

Учителював у земських школах Катеринославщини також у місті Прилуки на Полтавщині, потім працював чиновником.

Писати літературні твори почав іще в Лубенській гімназії. Захоплювався перекладом Вергілієвої «Енеїди» (гекзаметром) та Овідієвих віршів.

1886 року в альманасі «Степ» опублікував перший вірш «Сиротина», виявивши співчуття до простого народу.

1887 року в Києві вийшла збірка ліричних поезій «Русалочка».

Від 1888 року друкувався в львівському журналі «Зоря». Його поетичні твори є в антологіях «Акорди» (1903), збірнику «Розвага» (1908), «Українська муза» (1908), журналі «Рідний край», що видавався в Полтаві.

Крім віршів, писав оповідання, невеликі п'єси (водевіль «На досвітках»), перекладав Лєрмонтова, рецензував різні видання. Реальні картини тяжкого народного життя показав в оповіданнях «Свічечка», «Діти»; писав про трагізм тогочасної інтелігенції («Студент», «Проти хвилі») тощо. Залозний відчув на собі дужий вплив Шевченка. Один із ранніх віршів, присвячених Кобзареві, має назву «Наша Слава» (1889; журнал «Зоря»). В ньому — оцінка Шевченка як «борця непохитного», що поліг за волю родимого краю". «Народ його вислав за себе боротися з кривдою злою».

1906 року в журналі «Рідний край» вміщено його вірш ’"Тарасові…" за підписом «Петро», за це журнал було конфісковано.

Інший вірш, присвячений Т. Г. Шевченкові, «Як сонця весняного промінь…» вміщено в збірнику «Вінок Т. Шевченкові» (Одеса, 1912). У Полтаві Залозний видав збірочку «Дві казки дітям».

Залозний був послідовним захисником рідної мови, її дослідником та пропагандистом. 1906 року в полтавській друкарні Г. Маркевича вийшла його авторства «Коротка граматика української мови», що відіграла позитивну роль у нормуванні української граматичної термінології. Згодом доповнена і розширена — в двох частинах — праця перевидавалася в 1913, 1917 та 1918 роках як «Початкова граматика української мови».

Після революції Залозний продовжував літературно-наукову і громадську працю, виступав з лекціями перед населенням Гадяча, Пирятина, Полтави, Прилук.

Поділяв світогляд Миколи Лисенка, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Панаса Мирного.

Мовознавець Михайло Жовтобрюх назвав П. Залозного «відданим народові» діячем.

Написав підручник «Коротка граматика української мови» (1906; наступні доповнені до двох частин видання вийшли під назвою «Початкова граматика української мови» — 1913, 1917, 1918), який відіграв важливу роль у формуванні літературної норми української мови. Саме П. Залозний у своїй граматиці увів терміни "префікс" і "суфікс". [5]

Нормативні тенденції граматики української мови реалізовані 3алозним і в художніх творах (збірка поезій «Русалочка», 1887; водевіль «На досвітках»; оповідання).

1. А. М. Поповський. Залозний Петро Федорович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
2. Жовтобрюх М. А. Народові відданий. «Радянська освіта», 1966, 8 січня;
3. Ващенко В. С. Перші підручники з укр. мови. УМШ, 1961, № 5.
4. Історія Полтави
5. Вакарюк Л. О., Панцьо С. Є. Українська мова: морфеміка і словотвір. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. — 2004. — С. 22-23

• А. М. Поповський. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.