Залізобактерії

Залізобактерії — бактерії, здатні окислювати двовалентне залізо (Fe 2+) до тривалентного (Fe 3+) і використовувати звільнену при цьому енергію для засвоєння вуглецю з вуглекислого газу або карбонатів.

Струмок із залізобактеріями в Шотландії.

Вони надзвичайно широко поширені як в прісних, так і в морських водоймах, відіграють велику роль в круговороті заліза в природі. Завдяки їх життєдіяльності на дні боліт і морів утворюється величезна кількість відкладених руд заліза і марганцю. Окислення протікає в такий спосіб:

В ході цієї реакції виділяється мало енергії, тому залізобактерії окислюють велику кількість двовалентного заліза.

Деякі залізобактерії є літоавтотрофами.

Історія

Залізобактерії були відкриті в 1836 році німецьким науковцем Крістіаном Ернбергом. Ця група мікроорганізмів довго залишалася загадкою. Сам автор нічого певного про знайдені ним мікроби сказати не міг, а в 1843 році оголосив, що це водорості.

Пізніше ними зацікавився російський мікробіолог Сергій Миколайович Виноградський. Він в 1888 році і назвав цю групу залізобактеріями.

Acidithiobacillus ferrooxidans були відкриті в 1950 році (під назвою Thiobacillus ferrooxidans), в подальшому їх використовували в промисловості для виробництва міді[1].

Примітки
  1. Jorge Valdés, Inti Pedroso, Raquel Quatrini, Robert J. Dodson, Herve Tettelin, Robert BlakeII, Jonathan A. Eisen and David S. Holmes. Acidithiobacillus ferrooxidans metabolism: from genome sequence to industrial applications // BMC Genomics : journal. — 2008. — 26 September. — DOI:10.1186/1471-2164-9-597.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.