Залісення

Залісення — штучне лісорозведення з метою розширення лісових площ, відновлення лісу, рекультивації земель, а також один з видів полезахисної та водоохоронної меліорації. Особливо важливо залісення в пустелях, напівпустелях і сухих степах. Так, в 1843 р на півдні Донецького кряжа були зроблені посадки широколистяних дерев. Тепер це Великоанадольський ліс з властивим для нього підліском, птахами й тваринами, не властивими для степу. Він став захистом від вітрової ерозії великого округу[1].

Лісовий заказник «Великоанадольський»

Багаторічне лісорозведення на Олешківських пісках врятувало від опустелення та ерозії величезні прилеглі земельні площі Херсонщини

З метою природного відновлення лісів на ділянках залишаються:

• зруби з достатньою кількістю життєздатного самосіву і підросту головних і супутніх порід, що відповідають корінним типам деревостанів;
• зруби, згарища, на яких проведення заходів щодо сприяння природному поновленню буде достатнім для наступного відновлення цінних порід і формування високопродуктивних молодняків;
• зруби в деревостанах, в яких забезпечується успішне порослеве і насіннєво-порослеве відновлення (зруби вільхи, верби, осокора в усіх лісорослинних зонах, а також листяних порід у байрачних лісах I і II генерації), а вирощені молодняки відповідатимуть цільовому призначенню[2].

Лісові культури створюються шляхом садіння сіянців, саджанців, дичок, живців або висівання насіння деревних порід і чагарників.