Лісовідновлення

Швидке знеліснення на теренах України розпочалось у 1730-і роки XVIII століття, через потреби у деревині для військової справи, будівництва та виробництва у Російській імперії. На Заході України в цей час вирубували ліс Волинської та Ізяславської губерній. Протягом XIX та початку XX століть, площа лісів України зменшилась ще на 30,5 %. Особливо брутально відбувалася експлуатація лісових екосистем Карпат у повоєнні роки. Так, унаслідок численних суцільних рубань, було знищено три чверті цінних лісових насаджень на гірських схилах Карпат. За проміжок між 1946...1970 роками (сталінські і пізніші часи), в Українських Карпатах було вирубано понад 120 млн м³ високоякісної ділової деревини, а рубання головного користування, перевищували розрахункові лісосіки у 2,5-4,0 рази. Починаючи з 1960 року, площа лісів в Україні поступово збільшувалася завдяки створенню лісових насаджень в малолісистих областях півдня країни.

16 вересня 2009 року, урядом України (президент Ющенко, прем'єр Тимошенко) було ухвалено Державну цільову програму "Ліси України" на 2010 - 2015 роки, в якій передбачалося збільшити площу лісорозведення на 0,43 млн. гектарів, та досягти площі відновлення лісів до 0,23 млн. гектарів[8].

Найбільшого показника за останні роки щодо створення нових лісів, було досягнуто 2009 року -– 31 тис. га, а лісовідновлення –- 2017 року, близько 51,5 тис. гектарів (з 2019 року, обсяги лісовідновлення постійно зменшуються: показник за 2020 рік – 37,8 тис. га, а наприклад площа суцільних зрубів 2019 року, становила 35,7 тисячі га)[9]. Обсяг незаконних рубок різко (приблизно в 6 разів порівняно з попередніми роками) збільшився 2019 року, і досяг 118 тис. кубічних метрів деревини[10]; за 2020 рік, обсяг незаконних рубок зменшився до 54,3 тис. куб. м, що все-ж втричі більше ніж до прикладу, 2018 року[11].

На півдні України приживається приблизно один саджанець дуба з чотирьох, погано росте й робінія, тому тут переважають посадки сосен, натомість їм часто загрожують пожежі та буревії.

Станом на 2020 рік, загальна площа лісових ділянок, що належить до лісового фонду України, складала 10,4 млн га, в тому числі вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн га. Лісистість України становила 15,9% та, попри досить невелике заліснення території, Україна посідала 9-те місце у Європі (попереду Італія, позаду Польща) за площею лісів і 6-те місце (станом на 2021 рік -– 7-ме)[12] за запасами деревини. Умови для лісорозведення в Україні вкрай неоднорідні, тож ліси поширено теренами держави нерівномірно.

Ліси України утворено понад 30 видами деревних порід, серед яких переважають сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження посідають 43% загальної площі, зокрема, сосна – 35%. Твердолистяні насадження становлять 43%, зокрема, дуб і бук – 37%.

У віковій структурі переважають середньовікові насадження, частка стиглих та перестиглих насаджень 18,7%. Середній вік лісів сягає понад 60 років, відбувається поступове їх старіння, що призводить до погіршення санітарного стану лісів.

2019 року в лісових розсадниках України було вирощено - 254,9 млн штук стандартного садивного матеріалу (сіянців головних та супутніх порід), а саме: сосна звичайна, сосна Палласа, ялина європейська, модрина, дуб звичайний, дуб червоний, ясен звичайний, бук, липа, клен, береза, горіх, вільха, робінія звичайна та інші.

Відтворення лісів здійснюється шляхом відновлення (на лісових ділянках, що раніше були вкриті лісовою рослинністю) та лісорозведення на землях де раніше не було лісу -– малопродуктивних та деградованих. Наприклад, відповідно до наказу Держлісагентства України від 28.02.2020, було передбачено проведення відтворення лісів на підприємствах, в установах і організаціях Держлісагентства, на площі – 35,8 тис. га, в тому числі шляхом відновлення лісів – 33,7 тис. га, та завдяки лісорозведенню або створенню нових лісів – 2,1 тис. га[13].

За даними міжнародної некомерційної неурядової організації «Лісова опікунська рада» (Forest Stewardship Council, FSC) в Україні станом на 1 січня 2021 року, добровільно сертифіковано 4,5 мільйони гектарів лісів або 43% лісів України[14].

2 листопада 2021 року, в рамках кліматичної конференції COP 26 Україна разом із ще понад 100 країнами, підписала Декларацію про ліси та землекористування. Її підписанти заявляють про наміри посилити свої дії заради збереження лісів та інших екосистем, а також впровадити і, якщо необхідно, переглянути політики у сфері сільського господарства, аби забезпечити продовольчу безпеку без шкоди для довкілля.

За даними Національного кадастру викидів парникових газів у 2019 році, в Україні сільське господарство відповідальне за 13% від усіх викидів парникових газів. Галузь лісового господарства та землекористування (LULUCF), яка зазвичай вважається таким, що поглинає парникові гази, у 2018-2019 роках натомість, також була джерелом викидів діоксиду вуглецю. Серед причин такого становища — збільшення втрати органічного вуглецю ґрунтами, несталі практики лісового господарства, розорювання пасовищ та сіножатей.[15]

Наслідки буревію в сосновому лісі. Миколаїв.

В Китайській Народній Республіці, де в минулі часи було величезне знищення лісів, урядом був прийнятий закон, згідно з яким кожен працездатний громадянин у віці від 11 до 60 років зобов'язаний садити від трьох до п'яти дерев на рік, або виконати відповідну роботу в інших лісових службах. Уряд стверджує, що принаймні 1 мільярд дерев висаджувалось в Китаї щорічно, починаючи з 1982 року. Сьогодні цього вже не потрібно, але тим не менше 12 березня щороку відзначається в Китаї як «Свято посадки лісу».

У червні 2003 року Центральний комітет Комуністичної партії Китаю та Державна адміністрація лісового господарства оприлюднили "Рішення про прискорення розвитку лісового господарства" (关于加快林业发展的决定). За підсумками програми лісовідновлення "Національне лісове місто" (2004р.) відбулось масштабне озеленення міських громадських територій: у столиці було висаджено 54 мільйони дерев на площі більш ніж 70 тисяч гектарів. Наприклад, рівень озеленення лісу в районі Янцзин сягає 74%.

Крім того, було прийнято проєкт «Зеленої стіни Китаю», який спрямований на припинення розширення пустелі Гобі, шляхом висадження дерев. Однак, через велику частку відмирання дерев після посадки (до 75 %), цей проєкт був не дуже успішним.

Загалом, починаючи з 1970-х років, в Китаї площа лісів була збільшена на 47 млн га, і загальна кількість дерев склала близько 35 млрд. Якщо 20 років тому лісами було покрито 12 % території Китаю, то згодом ця цифра вже становила 16,55 %[16].

На острові Ява в Індонезії в 2009 році, кожна пара молодят зобов'язана посадити 10 дерев, натомість кожна пара, що подає на розлучення, повинна посадити 50 дерев. Це робиться задля боротьби зі знелісненням острова[17].

1948 року в СРСР, за пропозицією Й. В. Сталіна[18] був прийнятий так званий «Сталінський план перетворення природи», згідно з яким розпочався далекосяжний наступ на посуху в степах, шляхом створення лісозахисних насаджень (разом з іншими заходами). Протягом 15 років (1950–1965 р.р.) передбачалося виростити лісосмуги на площі, що перевищує 4 млн га[19]. Вперше в історії створювалися великі державні полезахисні смуги, загальна довжина яких перевершувала 5 300 км[20].

Насправді, загалом було посаджено 2,280 млн. га захисних рослин[21]. У підсумку, було досягнуто певної стабілізації степових біоценозів. Водночас, на результаті негативно позначилася недостатня вивченість природи степів, чисто бюрократична регламентація впровадження цієї програми і належною мірою не було враховано досвід роботи докучаєвських ділянок та інше.

Вплив дії посадки лісових смуг на врожайність полів, які вони охороняли, досягав таких розмірів: врожайність зернових культур збільшувалася на 25-30 %, овочевих — на 50-75 % і трав — на 100—200 %[18]. Велику практичну віддачу мали й інші складові плану перетворення природи.

Однак після смерті Сталіна, виконання плану було згорнуто. Тим не менше, навіть того, що вдалося здійснити, вистачило країні аж до 1970-х років, були уповільнені процеси ерозії ґрунту, призупинено виведення її з корисного господарського обороту.

Згодом ланки розробленого в СРСР плану впроваджувалися в США, Китаї, країнах Африки, Західній Європі. Тільки називали це не планом перетворення природи, а створенням зелених екологічних каркасів[22].