Замкова Зоряна Степанівна

Зоряна Степанівна Замкова (нар. 6 грудня 1970, м. Ланівці, Україна) — українська поетеса, журналістка. Член НСПУ (2006).

Зоряна Степанівна Замкова
Народилася 6 грудня 1970(1970-12-06) (51 рік)
м. Ланівці, Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСР →  Україна
Національність українка
Діяльність письменниця
Alma mater Тернопільська загальноосвітня школа № 20
Знання мов українська
Нагороди диплом І ступеня творчого конкурсу імені В.Вихруща (2002)[1]

Життєпис

Зоряна Замкова народилася 6 грудня 1970 року в Ланівцях Тернопільської области України у родині журналістів. Батько — відомий журналіст, літератор — Степан Гнатович Лисий. Деякий час жила в Одесі.

Закінчила Тернопільську загальноосвітню школу № 20 (1983[джерело?]), факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка (1988, нині — Львівський національний університет).

Працювала:

  • у редакції тернопільської районної газети «Шляхом Ілліча» (нині «Подільське слово»).
  • в пресслужбі Тернопільської обласної ради профспілок,
  • в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тернопільській області (2001—2017).

З 2017 року — в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області.

Одружена, виховує сина та дочку.

Творчість

Збірки поезій
  • «Фрески собору видінь» (2002)
  • «Клопоти з ідеалом» (2004)
  • «Маленька крапка знаку запитання» (2017)
  • У лабіринтах дотиків: новели, роздуми. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2021. – 264 ст. – (Серія «Мала проза України»)[2] [3]

Упродовж 2002—2005 рр. вірші в авторському виконанні (від 5 до 12 хв.) звучали на обласному радіо та телебаченні.

Публікувалася у журналах та альманахах «Тернопіль», «Подільська толока», «Курінь», «Золота пектораль», «Тернопільський оглядач», «Ятрань», web-журналі «Схід-Захід», інтернет-сторінках «Поетичні майстерні», «Севама», «Гоголівська академія» та ін.

Захоплення

Із семи років в'яже, вишиває та мережить[4].

«Процес чимсь схожий на написання віршів — «вмикається» підсвідомість. Власне, тому я так люблю в’язати, вишивати — голова моя в цей час зайнята абсолютно іншими речами. Це така собі медитативна практика», - Зоряна Замкова[5].

Див. також

Примітки
  1. Маєток, в якому блудить пам'ять
  2. Тернопільська письменниця видала книжку історій, які не вигадала | Про Те (укр.). Процитовано 17 лютого 2022.
  3. Рецензії - Тетяна Дігай - Вижити посеред заметілі століття, або Етикет дотику до чужих сердець - Поетичні майстерні. maysterni.com. Процитовано 17 лютого 2022.
  4. Деркач Зоряна. Зоряна Замкова: «Рукоділля робить жінку щасливою»
  5. Кожна жінка має знати дві речі: чого і кого вона хоче. Зоряна Замкова

Джерела
  • Письменники Тернопілля [Текст]: члени Національної спілки письменників України / ред. Є. Безкоровайний. — Тернопіль: Терно-граф, 2010. — С.43.
  • Літературне Тернопілля 1984—2007 рр. /Антологія/ видання 1-е, — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф». — С. 256—267.
  • Гість сторінки. Я вірю тим очам, що проросли в мені і публікація віршів з останньої збірки // Подільське слово. — 2005. — 11 лютого.
  • Життєпис у збірках, публікації в періодиці.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.