Замок Гіллсборо

Замок Гіллсборо розташований у селищі Гіллсборо на північному заході графства Даун. Цей замок не є справжнім замком. Це особняк побудований у георгієвському стилі в XVIII столітті для родини Хілл — маркізів Дауншир, що володіли цим замком до 1922 року, коли VI маркіз Дауншир продав особняк британському уряду.

При покупці цього замку уряд Великої Британії вирішив конкретну проблему. Згідно закону про Ірландію 1920 року у Великій Британії виник новий окремий регіон — Північна Ірландія, що була створена в рамках традиційної провінції Ольстер. Виконавча влада Північної Ірландії була представлена лордом-намісником Ірландії. Проте, ця посада була скасована згідно англо-ірландського договору 1921 року, фактично скасована посада лорд-намісника Південної Ірландії (який насправді існував в основному на папері).

Новий офіс для лорд-намісника Північній Ірландії був створений, щоб заповнити порожнечу, для губернатора Північної Ірландії. Замок Гіллсборо стоїть за межами найбільшого міста Північної Ірландії — Белфаста, був визнаний підходящим місцем для резиденції губернатора. Після деяких ремонтних робіт перший губернатор Північної Ірландії — ІІІ герцог Аберкорн переїхав у 1925 році в замок Гіллсборо. Ставши офіційною резиденцією губернатора, замок Гіллсборо був офіційно перейменований у Будинок уряду.

Після прийняття рішення про скасування делегованої системи державного управління Північної Ірландії та створення інституту прямого правління з Лондона, всі урядові посади Північної Ірландії, у тому числі посади губернатора і прем'єр-міністра Північної Ірландії були скасовані. Ці дві посади були фактично об'єднані, щоб створити посаду державного секретаря у справах Північної Ірландії. Як представник королеви, держсекретар знаходиться в замку Гіллсборо — як і молодші міністри, хоча члени королівської сім'ї, при відвідуванні Північної Ірландії зупиняються саме в цьому замку.

Королева Великої Британії Єлизавета ІІ і Його Королівська Високість Герцог Единбурзький зупинялись у замку Гіллсборо під час свого візиту в Північну Ірландію в рамках турне Золотого Ювілею по Великій Британії у 2002 році. У 2014 році принц Уельський провів інвеституру в замку Гіллсборо, чим підтвердив, що замок Гіллсборо є королівським палацом у Північній Ірландії.

Замок Гіллсборо був місцем укладення багатьох політичних угод. Зокрема тут було укладено суперечливу англо-ірландську угоду 15 листопада 1985 року. Ірландський Таошех (Taoiseach) — парламент в особі прем'єр-міністра Гаррета Фітцджеральда вважав, що підписання Угоди в замку Гіллсборо дозволить піти на компроміс з уніоністами Ольстера. Проте як з ірландського боку так і з бору уніоністів були чисельні протести проти цієї угоди і згодом угода нічого не досягла.

У замку Гіллсборо було проведено багато вирішальних переговорів, що призвели до підписання Угоди в Белфасті. Лідери багатьох політичних сил: Джеррі Адамс (Шинн Фейн), Джон Х'юм (Соціал-демократична і лейбористська партії), Девід Трімбл (Ольстерська юніоністська партія), Преподобний Ян Пейслі (Демократична партія юніоністів) зустрічалися тут для обговорення болючих політичних і конституційних питань Ольстера. Замок Гіллсборо також був використаний у січні 2010 року для проведення переговорів між прем'єр-міністр Великої Британії Гордоном Брауном та прем'єр-міністром Ірландії Брайаном Коуеном, представників Демократичної юніоністської партії та Шинн Фейн щодо кризи в північно-ірландській поліції, яка погрожувала підірвати уряд Північної Ірландії.

Мо Мовлан відкрила великі території замку для публіки. Попередні державні секретарі не зробили цього через страх перед атаками ІРА. Але у замку є засоби захисту: куленепробивне скло, спеціальні рами у вікнах та ін.

Крім членів британської королівської сім'ї й політиків із Північної Ірландії, політиків з Об'єднаного Королівства та Республіки Ірландії, деякі міжнародні діячі відвідували замок Гіллсборо і зупинялися в ньому. Тодішній президент США Джордж Буш відвідав замок у 2003 році.