Заозерний (Красноярський край)

Перші згадки про поселення мисливців евенків та киргизів біля озер, на місці майбутнього міста, відносяться до середини XVII століття. У 1694 році місцевим населенням були виявлені соляні ключі, і в тому ж році відкрилася соляна варниця [1]. Перше повноцінне поселення, слобода Троїцько-Заозерна, була заснована в серпні 1776 року селянами з приходу Троїцького Усолья Єнісейського заказу Романом Амосовим, Семеном Дресвянскім та Іваном Пулкіним. Основною метою заснування поселення була можливість видобутку тут слюди для вікон церков та монастирів, тобольских і московських палат [2]. Слобода виникла зі схвалення єпископа Тобольського і Сибірського Варлаама і розташовувалася на землях, що належали Троїцько-Туруханському монастирю [3]. Для розробки слюди був створений Троїцький слюдяний завод, що дав першу назву селища.

В кінці XVIII століття за 7,5 км від слободи, на річці Топольській, виник залізний рудник купця Лобанова, однак розробка його була припинена ще в XIX столітті [4]. У 1840-і роки слобода отримала статус села. У селі, яке було відомоме хлібною торгівлею, на початку XX століття стояла дерев'яна церква Іоанна Богослова [5], згодом знищена більшовиками.

7 січня 1939 року [1] село Заозерне (за іншими даними, в 1934 [2] село Троїцько-Заозерне) було перетворено в робітниче селище Заозерний, яке 13 жовтня 1948 року одержало статус міста [3].

Елеватор

У Заозерному працюють підприємства видобувної галузі, харчової промисловості та будівельної галузі. На території Заозерного діє меблева і швейна фабрики, залізнична станція та багато іншого.