Евенки

Відповідно до перепису населення 2001 року в Україні проживало 48 евенків. Своєю рідною мовою тридцять п'ять людей зазначили російську, чотири людини — евенкійську, троє людей — українську[2].

• У 1630-х князь Бомбогор очолює приамурських (південних) евенків та даурів у війні проти маньчжурів, які захопили Китай. Зрештою південні евенки були розбиті у 1640 році та підпорядковані Китаю.
• У 1667 році приамурський евенкійський князь Гантімур з власної ініціативи переходить з китайського підданства у московське разом із своїм племенем та засновує російський рід Гантімурови.
• У 1761 році Росією був заснований Тунгуський козацький полк у Забайкаллі.
• 1740–1793 Хайланьча — евенк очолює китайську армію династії Цін.

• Тунгуси, які жили на узбережжі Охотського моря та у Якутії брали участь у якутських повстання 1920-х років. У 1925 році в результаті Тунгуського повстання була проголошена незалежна Тунгуська народна республіка на березі Охотського моря.
• У перші роки радянської влади кілька сотень евенків, що жили на Учурі в Якутії, прийняли рішення перейти до Китаю, але були розстріляні військами МДБ[3].
• У перші 13 років радянської влади була створена низка евенкійських національних округів та районів, зокрема Евенкійський автономний округ (зараз — Красноярський край, Центральний Сибір), Вітімо-Олекмінський національний округ (Забайкалля), а також Охотсько-Евенський національний округ на узбережжя Охотського моря, південна частина якого була населена евенками. За винятком першого округу, автономії були скасовані у 1930-х.
• Під час колективізації евенки взяли участь у Таймирському повстанні 1932 року.
• Під час Другої світової війни прославилися евенкійські снайпери.
• Після перемоги комуністів в Китаї був утворений Эвенкійський автономний хошун та Орочонський автономний хошун.

• У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»[4].
• У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації. Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).
• У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії[5]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу[6][7][8]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин[9][10].

• 
  Тунгуська республіка на карті розпаду Російської імперії
• 
  Повстання, у яких брали участь евенки: тунгуське, конфедералістів, булунське, таймирське
• 
  Вітімо-Олекмінський національний округ
• 
  Охотсько-Евенський національний округ
• 
  Евенкійський автономний округ
• 
  Округ Хулун-Буйр, до складу якого входять Эвенкійський автономний хошун та Орочонський автономний хошун, Внутрішня Монголія, Китай
• 
  Евенкійські національні райони у сучасній Росії