Заруб

Заруб — літописне давньоруське місто.

Заруб
Вид на урочище Монастирьок та Батурову гору на Трахтемирівському півострові. У цій місцевості розміщувалося місто Заруб
Статус Городище
Країна  Україна
Розташування Трахтемирів
Перша згадка 1096
Стан зруйноване
Ідентифікатори й посилання
 Заруб у Вікісховищі

Згадки в джерелах

Того ж місяця прийшов Тугоркан, тесть Святополків, до Переяславля місяця травня у тридцять і перший [день] 3 і став довкола города. А переяславці заперлися в городі. Святополк тим часом і Володимир пішли на нього по сій стороні Дніпра, і прийшли до [города] Заруба, і тута перебрели [річку]. І не провідали про них половці,— бо оберіг їх бог,— і, приготувавшись до бою, рушили вони до города. Городяни ж, узрівши [їх], зраділи і вийшли до них обох. А половці стояли на тій стороні Трубежа, приготувавшись до бою. Коли ж Святополк і Володимир вбрели у Трубіж до половців, то хотів Володимир почати ладнати дружину, але вони не послухалися [його], а вдарили в коні до противників. І, це побачивши, половці кинулися втікати, а наші погнали вслід за ворогами, рубаючи противників. Учинив у той день господь спасіння велике: місяця червня у дев’ятнадцятий день переможені були іноплемінники. І князь їхній Тугоркан убитий був, і син його, і інші князі многі тут упал

Половецькі вежі
  • 1146 рік

Ізяслав же, се почувши, зібрав воїв своїх і рушив на нього з Переяславля, взявши благословення у [церкві] святого Михайла в єпископа у Євфимія. І перейшов він Дніпро [бродом] коло [города] Заруба, і тут прислали до нього [послів] чорні клобуки і все Поросся, і сказали йому: «Ти — наш князь. А Ольговичів ми не хочемо. Поїдь-но вборзі, а ми — з тобою»

  • 1151 рік

І Юрій з Володимиром спішно прийшов до [города] Заруба, і перебрели вони через Дніпро

  • 1156 рік

Потім пішов Юрій, узявши з собою Ізяслава Давидовича і Святослава Ольговича, до [города] Заруба на стрічу з половцями і з ними учинив мир

  • 1223 рік

І, зібравши всю землю Руське проти татар, пішли на них. І до Дніпра на Заруб до острова Варяжського. Побачили татари, що йдуть князі руські проти них, і прислали послів до князів руських

Очевидно, Заруб було зруйновано монгольськими військами в 1223 або 1240 році. У XVI-XVIII ст. на місці Зарубського монастиря діяв Трахтемирівський монастир, але територія самого городища залишилася незаселеною.

Монгольські вершники

Розташування

Знаходилось на правому березі річки Дніпро. Навпроти Заруба на протилежному боці Дніпра в гирлі Трубежу стояла фортеця Устя. На думку археолога М.Каргера, із літописним Зарубом слід ототожнювати городище, яке розташоване за 2 км на північ від колишнього села Зарубинці на так званій Батуровій горі[1]. До часу створення Канівського водосховища це городище стояло на дуже крутій горі: близько 100 м над рівнем Дніпра (зараз висота гори над річкою менша).

Історія вивчення та розміри городища

Городище досліджувалося археологами Миколою Біляшівським та Михайлом Каргером. У 1889 р. Микола Біляшівський опублікував результати археологічної розвідки на території тогочасного Канівського повіту київської губернії[2]. За матеріалами археологічної розвідки Біляшівського, Петро Лебединцев атрибував городище між тогочасними селами Монастирьк і Зарубинці як літописне місто Заруб[3]. За даними Каргера, городище складається із двох частин. Менша частина має площу 130Х50 м, більша - 180Х80[1].

Галерея
  • Вид на урочище Монастирьок на Трахтемирівському півострові
  • Вид р. Дніпра і м. Переяслава з місцевості, де стояло літописне місто Заруб
  • Вид на урочище Монастирьок
  • Вид на урочище Монастирьок і Батурову гору
  • Урочище Монастирьок

Примітки
  1. Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб // Советская археология. - Вып. 13, 1950. - С. 33
  2. Беляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек, кеневск. у. кіев. губ. // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С. 211-213
  3. Лебединцев П.Г. К статье Беляшевского // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С.213

Див. також

Література
  • Беляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек, кеневск. у. кіев. губ. // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С. 211-213.
  • Лебединцев П.Г. К статье Беляшевского // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С.213-217.
  • Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб в сборнике: Советская археология, М. — Л., в. 13, 1950. - С. 33-63
  • Летописные повести о монголо-татарском нашествии / Подг. текста, перевод и комм. Д. М. Буланина // ПЛДР: XIII век.—М., 1981.—С. 132-135
  • Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.