Тугоркан

Тугоркан
Народився	1028
Помер	19 липня 1096
Поховання	Київ
Національність	половець
Посада	Хан

Тугорка́н (дав.-рус. Тугорканъ[1]; ? — 19 липня 1096) — половецький хан із роду Тертер-оба[2]. Найближчий соратник Боняка. Разом з Боняком об'єднав під своєю владою декілька західних половецьких орд. Тесть київського князя Святополка Ізяславича[3] і переяславського князя Андрія Володимировича. Загинув у битві на річці Трубіж. Прообраз билинного героя Тугарина у руському фольклорі.

Імена

Тугорка́н (дав.-рус. Тугорканъ[1]; дав.-рус. Тугъртъкан[4])
Тугортка́н (дав.-рус. Тугортъканъ[5])
Тугорха́н, Туго́р-ха́н — хан Тугор.
Туга́р-ха́н.
Російський історик Василь Васильєвський ототожнював Тугоркана із командувачем куманського війська Тогорта́ком (грец. Τογορτάκ) / Того́ртою (грец. Τογορτᾶ), який згадується у творі візантійської царівни Анни Комніни «Алексіада» (Книга Х. ч. 3, с. 228)[6].

Біографія

Найбільш ранні відомості про Тугоркана, як і про хана Боняка, зустрічаються у творах візантійської царівни Анни Комніни.

В 1093 році спільно з Боняком вів війну з Святополком Ізяславичем, яка закінчилася повною поразкою київського князя, який був змушений укласти в 1094 році мир і одружитися з дочкою Тугоркана[3].

В 1095 році разом з Боняком відправився в похід в Візантію, який скінчився невдачею: в ньому загинуло більше половини воїнів, які взяли участь в поході, а вся здобич була віднята в одній з битв з переслідуючим їх військом імператора Візантії.

31 травня 1096 року взяв в облогу Переяслав, але був розбитий на Трубежі дружинами Святополка і Володимира Мономаха. Тугоркан разом із сином загинув у битві. Святополк визнав своїм обов'язком знайти на полі битви труп свого тестя і поховати його «на могилі» поблизу від Берестова.

Родина

Син: NN Тугорканович (? — 1069) — загинув у битві на річці Трубіж
Доньки:
- NN Тугорканівна (? — ?) — дружина київського князя Святополка Ізяславича (від 1094)[2].
- NN Тугорканівна (? — ?) — дружина переяславського князя Андрія Володимировича (від 1117)[7].

Нащадки

Від Тугоркана виводили свій рід князі Половці-Рожиновські зі Сквири[2], які в XV—XVI ст. були останньою князівською династією, що залишилась на Київщині після занепаду Київської Русі[2].

Фольклорний образ

В українському фольклорі пам'ять про Тугоркана, як і про Боняка, збереглася у вкрай негативному образі.

Примітки

ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 221. — л.85.
Пріцак, 1973, С. 114—115.
Літопис руський… С. 137.
ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 285. — л. 106об.
ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 222. — л. 85.
Васильевский В. Г. Византия и печенеги (1048—1094) // Труды В. Г. Васильевского. — Санкт-Петербург.: Типография Императорской Академии Наук, 1908. — Т. 1. — Ч. VII. (прим. 191): «Что Тогортак иди Тогорта (ср. варианты Τογορτὰν, Τογορτοῦ, Τογορτᾶ р. 277В) у византийской писательницы и Тугоркань, Турткань и Тугторакань русских летописей — одно и то же лицо, это не требует доказательств»
Котляр М. Ф. Андрій Володимирович Добрий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Джерела

Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
Плахонін А. Г. Тугоркан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 173. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Квітницький М. В. Половці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 350. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 112—118.
С. А. Плетнёва «Половцы» — М., «Наука», 1990

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[І221-1] ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 221. — л.85.

[Пріцак-2] Пріцак, 1973, С. 114—115.

[Л37-3] Літопис руський… С. 137.

[4] ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 285. — л. 106об.

[5] ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — Стлб. 222. — л. 85.

[6] Васильевский В. Г. Византия и печенеги (1048—1094) // Труды В. Г. Васильевского. — Санкт-Петербург.: Типография Императорской Академии Наук, 1908. — Т. 1. — Ч. VII. (прим. 191): «Что Тогортак иди Тогорта (ср. варианты Τογορτὰν, Τογορτοῦ, Τογορτᾶ р. 277В) у византийской писательницы и Тугоркань, Турткань и Тугторакань русских летописей — одно и то же лицо, это не требует доказательств»

[7] Котляр М. Ф. Андрій Володимирович Добрий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.