Затвор (техніка)
Затво́р (англ. bolt, gate, closing device; нім. Verschluss m) — рухома конструкція, що повністю або частково перекриває отвір, маючи змогу припиняти (регулювати) надходження через нього рідини, газу тощо.
Затвори для дозування сипких матеріалів
Найпоширенішими при дозуванні сипких речовин (наприклад, корисних копалин) є такі конструктивні типи затворів:
- шиберні,
- секторні,
- щелепні,
- роторні,
- лопатеві,
- плунжерні.
Затвор — секторні або лоткові, ланцюгові і пальцеві використовують в шахтах для перекриття міжвагонеткового простору. При цьому лоткові і секторні (одинарні та спарені) використовують при слабких гірських порід, а пальцеві — крупногрудкових скельних породах.
Лоткові і секторні (одинарні і здвоєні) використовують при слабких гірничих породах, а пальцеві — при великогрудкових вантажах. Застосовується ручне, дистанційне або автоматичне керування затворами.
Керування затвором — ручне, дистанційне, автоматичне.
За технічними умовами розміри випускного отвору затвори повинні в 3—4 рази перевищувати максимальний розмір грудок сипкого матеріалу. У вітчизняній практиці для рядового матеріалу застосовують затвори зі стороною квадратного або діаметром круглого випускного отвору 600…800 мм.
В свердловинних технологіях
Існує кілька типів конструкцій затворів, які найчастіше використовуються для перекриття (регулювання) потоків у свердловинних технологіях: захлопковий (швидко-закривний), кульовий, тарілчастий і гільзовий, однак, найбільшого поширення набули захлопковий і кульовий затвори.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.