Затинайко Олександр Іванович

Народився у сім'ї службовця.

Освіта — Київське вище загальновійськове командне училище ім. М. Фрунзе (1970), Військова академія імені М. В. Фрунзе (1977), Військова академія Генерального штабу збройних сил Російської Федерації (1993). Кандидат військових наук.

Проходив службу в Групі радянських військ у Німеччині на посадах командира взводу, заступника командира, командира мотострілецької роти. Після закінчення академії служив у військах Київського військового округу на посадах командира мотострілецького батальйону, начальника штабу мотострілецького полку, начальника штабу — заступника командира дивізії.

• З серпня 1985 по вересень 1987 р. — командир окремої бригади (Республіка Куба).
• З жовтня 1987 р. проходив службу у Сибірському військовому окрузі на посаді командира мотострілецької дивізії.
• З серпня 1993 р. — командир 13-го армійського корпусу Прикарпатського військового округу.
• 7 травня 1995 року — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[1].
• 12 березня 1996 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України — першим заступником Міністра оборони України[2].
• 21 серпня 1997 року — присвоєно військове звання генерал-полковника[3].
• 30 вересня 1998 року звільнений з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України — першого заступника Міністра оборони України та призначений командувачем військами Південного оперативного командування[4].
• 19 грудня 2001 року звільнений з посади командувача військами Південного оперативного командування та призначений Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України[5].
• 13 серпня 2002 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України[6].
• 7 вересня 2002 року уведений до складу РНБО[7].
• 3 червня 2004 року звільнений з посади з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України[8] та виведений зі складу РНБО[9]
• 14 серпня 2004 року призначений Головним інспектором Міністерства оборони України[10].
• 11 березня 2005 року указом Президента України В. А. Ющенко звільнений з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів[11].

• Орден Богдана Хмельницького I ст. (30 січня 2004) — за визначний особистий внесок у зміцнення обороноздатності та національної безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку[12]
• Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2002) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм[13]
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 жовтня 1998) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, підтримання високої бойової готовності військ[14]
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1 липня 1995) — за бездоганну багаторічну службу, особисті заслуги у підтриманні високої бойової та мобілізаційної готовності військ корпусу[15]
• Відзначений нагородами СРСР: орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ст., медаль «За бойові заслуги».

• Військо України, № 12(114), 2009.
• Білейчук Ярослав. «Українська доблесть і звитяга» // Затинайко Олександр Іванович / Білейчук Леся. — «Почесні імена України». — Київ : «Логос Україна», 2017. — Т. IV. — С. 137. — ISBN 978-966-2457-18-6а.

• ВИДАТНІ ЛЮДИ ГРЕБІНКІВЩИНИ Сайт м. Гребінки