Затоплення Бостона патокою

Затоплення Бостона патокою — нещасний випадок, що трапився 15 січня 1919 року, після того, як в бостонському районі Норт-Енд зруйнувався гігантський резервуар з мелясою і хвиля рідини із високим вмістом цукру пронеслася вулицями міста зі швидкістю до 56 км/год. В результаті затоплення загинула 21 людина, ще близько 150 потрапило до лікарень.

Вигляд затопленого міста

Сучасна мапа центральної частини міста з позначеним місцем події

Катастрофа відбулася на алкогольному заводі компанії Purity Distilling Company всього за день до введення «сухого закону». Ферментована меляса у той час широко використовувалася для отримання етанолу. Напередодні введення заборони, власники прагнули виготовити і реалізувати якомога більшу кількість продукції.

День видався незвичайно теплим. Ймовірно через втому металу в переповненому резервуарі з 8700 тис. літрів патоки (діаметром 27 метрів, заввишки 15 метрів) розійшлися сполучені заклепками листи металу. Очевидці чули гучний стук, що нагадував кулеметні черги. Земля затремтіла, неначе пройшов потяг[1].

На вулиці міста хлинула хвиля патоки заввишки від 2,5 до 4,5 метрів[2]. Тиск патоки був настільки великий, що зсунув зі шляхів вантажний поїзд. Довколишні будівлі були затоплені на метрову висоту, деякі з них обвалилися. Люди і коні гинули від асфіксії, будучи нездатними вибратися з в'язкої речовини.

Першими ліквідацією наслідків зайнялися моряки з пришвартованого неподалік корабля ВМФ США Nantucket, скоро до них приєдналися міські служби. Рятувальна операція тривала чотири дні. У зоні катастрофи був розгорнений пересувний госпіталь «Червоного хреста». Витягнуті з патоки тіла пізнати було практично неможливо. На очищення вулиць від патоки пішло 87 тисяч людиногодин. Тривалий час місцеві жителі страждали від задухи і кашлю.

Місцеві жителі подали позов на власників резервуару. Хоча останні звинувачували в організації вибуху анархістів[3], потерпілі добилися виплат загальною сумою 600 тисяч доларів, що еквівалентно приблизно 7,2 млн доларів 2007 року (за ІСЦ[4]). Резервуар не відновлювали, зараз на його місці знаходиться баскетбольний майданчик. За словами бостонців, навіть зараз в спекотні дні від старих будинків чути запах карамелі.