Захаб

Захаб — термін, вживання щодо фортифікаційної споруди в середньовічних фортецях на території сучасного північного заходу Росії. Призначена для захисту фортечних воріт[1], за принципом схожа з барбаканом. Слово «захаб» походить з того ж кореня, що й «охабень» («вид одягу», а також «укріплена окраїна міста», «передмістя»)[2]. Як правило, захаб мав вигляд вузького коридора. Захаб міг розташовуватися як зовні фортечних стін, так і всередині. На вході в захаб розташовувалися зовнішні ворота. Якщо ворог проривався через зовнішні ворота то опинявся в пастці[3]. У цьому тісному, що не проглядається ззовні коридорі, під перехресним вогнем захисників фортеці, атакуючі, як правило, винищувалися або зазнавали значних втрат[4].

Штурм захабу для атакуючих ускладнювався тим що їм треба було виламувати внутрішні фортечні ворота під надзвичайно сильним вогнем супротивника. В такій ситуації було надзвичайно складно приділити значний час пролому воріт в той час коли на голови атакуючих щосекунди летів «град» каміння, стріл, лилася розпечена смола. В атакуючих в той час не було жодних засобів для ефективної відповіді на вогонь із за укріплень, поодинокі нескоординовані постріли з луків і арбалетів не становили серйозної небезпеки для оборонців фортеці, що вели масований вогонь із-за стін захабу[5].