Захаров Матвій Васильович

Народився 17 серпня (за старим стилем 5 серпня) 1898 року в селянській родині в селі Войлово Татарковської волості Старицького повіту Тверської губернії. У 1904 році родина виїхала до Санкт-Петербурга, де батько працював теслею.

У 1913 році закінчив Тверське вище початкове міське училище, працював слюсарем на заводах в Петрограді. Активний учасник революційних подій 1917 року в Петрограді, вступив в загін Червоної гвардії заводу «Сіменс і Гальске». У цьому загоні 7 листопада 1917 року брав участь в штурмі Зимового палацу і в боях під Пулково при придушенні виступу Керенського — Краснова.

Член РСДРП(б) з грудня 1917 року.

У Червоній армії з 1918 року. У 1918 році закінчив Другі Петроградські артилерійські курси, в 1919 році — Вищу Московську школу штабної служби, в 1924 році — Харківські повторні курси командного складу. У роки Громадянської війни командував батальйоном, артилерійською батареєю і дивізіоном на Південному, Південно-Східному та Кавказькому фронтах. Брав участь в обороні Царицина, в боях на Київщини, на Дону і на Північному Кавказі.

З жовтня 1921 року — помічник начальника штабу 101-ї артбригади з оперативної частини, з листопада 1921 року — ад'ютант 82-ї артбригади. З червня 1922 року — помічник начальника штабу з оперативної частини 28-ї стрілецької дивізії і 83-го стрілецького полку. З листопада 1923 року — начальник штабу 74-го стрілецького полку. З листопада 1924 року — старший помічник начальника оперативної частини штабу 25-ї стрілецької дивізії.

З липня 1928 року служив в штабі Білоруського військового округу, спочатку помічник начальника військово-господарського відділу, з лютого 1930 — в.о. начальника організаційно-мобілізаційного відділу управління постачання округу, з грудня 1932 року — начальник сектора.

Двічі закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе: в 1928 році — факультет постачання і в 1933 році — оперативний факультет. У 1937 році закінчив Академію Генерального штабу РСЧА.

Командував 22-м стрілецьким полком (з січня 1936 року), був начальником штабу Ленінградського військового округу (з липня 1937 року), помічником начальника Генерального штабу РСЧА (з травня 1938 року). У червні — липні 1940 року був відряджений на південь і призначений начальником штабу 12-ї армії, яка брала участь в анексії Бессарабії та Північної Буковини.

З 11 липня 1940 по червень 1941 року — начальник штабу військ Одеського військового округу.

Під час німецько-радянської війни служив начальником штабу 9-ї армії Південного фронту (25.06.1941 — 28.06.1941), начальником штабу Північно-Західного напрямку (10.07.1941 — 15.08.1941), заступником начальника тилу Червоної армії (16.08.1941 — 31.12.1941), начальником штабів Калінінського фронту (1.01.1942 — 6.04.1943), Резервного фронту (6.04.1943 — 15.04.1943), Степового військового округу (15.04.1943 — 9.07.1943), Степового (9.07.1943 — 20.10.1943), 2-го Українського (20.10.1943 — 10.06.1945) і Забайкальського (12.07.1945 — 1.10.1945) фронтів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 вересня 1945 року за зразкове виконання завдань командування по керівництву операціями проти німецько-фашистських загарбників і японських мілітаристів генералу армії Захарову Матвію Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З 8 жовтня 1945 по 20 квітня 1949 року — начальник Вищої військової академії імені Ворошилова. З січня 1949 по червень 1952 року — начальник Головного розвідувального управління (ГРУ) — заступник начальника Генерального штабу Червоної армії. З червня 1952 по травень 1953 року — головний інспектор Радянської армії.

З травня 1953 по листопад 1957 року — командувач військ Ленінградського військового округу.

З 11 листопада 1957 по квітень 1960 року — головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині.

З 19 квітня 1960 по 7 березня 1963 року — начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР — 1-й заступник міністра оборони СРСР.

У березні 1963 — листопаді 1964 року — начальник Військової академії Генерального штабу.

З 23 листопада 1964 по вересень 1971 року — начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР — 1-й заступник міністра оборони СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1971 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з захисту Радянської держави, і заслуги в будівництві та зміцненні Збройних Сил СРСР Маршал Радянського Союзу Захаров Матвій Васильович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

З вересня 1971 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

• Полковник (1936)
• Комбриг (16.07.1937)
• Комдив (22.02.1938)
• Комкор (9.02.1939)
• Генерал-майор (4.06.1940)
• Генерал-лейтенант (30.05.1942)
• Генерал-полковник (20.10.1943)
• Генерал армії (29.05.1945)
• Маршал Радянського Союзу (8.05.1959)

• двічі Герой Радянського Союзу (8.09.1945, 22.09.1971)
• Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки (30.04.1970)
• п'ять орденів Леніна (21.02.1945, 8.09.1945, 21.06.1957, 2.02.1958, 22.02.1968)
• орден Жовтневої Революції (16.08.1968)
• чотири ордени Червоного Прапора (22.02.1938, 31.12.1942, 3.11.1944, 6.11.1947)
• два ордени Суворова 1-го ступеня (13.09.1944, 28.04.1945)
• два ордени Кутузова 1-го ступеня (27.08.1943, 22.02.1944)
• орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (17.05.1944)
• орден Червоної Зірки
• медалі

• О. В. Буцько. Захаров Матвій Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 289. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• В. С. Муха. Захаров Матвій Васильович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Захаров Матвей Васильевич
• Захаров Матвей Васильевич
• Захаров Матвей Васильевич
• Матвей Васильевич Захаров