Головнокомандувач

Головнокома́ндувач — найвища військова посада на якому-небудь театрі воєнних дій або стратегічному напрямку (регіоні), а також в окремих видах збройних сил багатьох країн.

Військова ієрархія
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
вогнева група 2–4 молодший капрал,
капрал
відділення,
секція		 5–14 капрал,
сержант,
штаб-сержант
взвод 15–45 другий лейтенант,
перший лейтенант,
лейтенант
рота,
батарея,
ескадрон		 80–250 перший лейтенант,
капітан,
майор
батальйон,
когорта		 300–1000 майор,
підполковник
полк,
бригада,
легіон		 1000–5500 полковник,
бригадний генерал
дивізія 10 000–25 000 генерал-майор
корпус 30 000–50 000 генерал-лейтенант
польова армія 100 000–300 000 генерал-полковник,
генералітет
група армій,
фронт		 2+ польових армій фельдмаршал,
генерал,
адмірал
округ,
театр		 4+ польових армій маршал ВПС,
генерал армії,
адмірал флоту
Військова справа
та
Війна

Історичні аспекти

У минулому головнокомандувачі призначалися для керівництва всією діючою армією. Під час 1-ї світової війни були головнокомандувачі французької та англійської арміями, головнокомандувач Східним фронтом в Німеччині, головнокомандувачі Північним, Західним, Північно-Західним, Південно-Західним і Кавказьким фронтами в Росії. У цей період головнокомандувачі в російській і німецькій арміях підпорядковувалися верховному головнокомандувачу, а в англійській і французькій арміях — своїм урядам через генштаби і, крім того, об'єднаному союзному командуванню.

Друга світова війна

Перед 2-ою світовою війною в збройних силах ряду країн для керівництва сухопутними військами, повітряними і військово-морськими силами призначалися головнокомандувачі цими видами збройних сил. У збройних силах нацистської Німеччини були створені 3 самостійних головнокомандування на чолі з головнокомандувачами (сухопутних військ — ОКГ, військово-повітряних сил — ОКЛ і військово-морських сил — ОКМ). Під час 2-ї світової війни США мали головнокомандувачів тихоокеанськими військово-морськими силами і головнокомандувач об'єднаними союзними силами на Європейському ТВД.

СРСР

У Радянських збройних силах головнокомандувачі були на Північно-Західному, Західному, Південно-Західному (липень 1941 — травень 1942), Північно-Кавказькому (квітень — травень 1942) напрямках та на Далекому Сході (1945). До розпаду Радянського Союзу малися головнокомандувачі видами збройних Сил, а також головнокомандувачі Групою радянських військ у Німеччині. Керівництво об'єднаними збройними силами країн — учасниць Варшавського Договору здійснює головнокомандувачі цими силами. З 1955 по 1991 існувала посада головнокомандувача Об'єднаними Збройними силами країн Варшавського договору.

Збройні сили країн Європи

Посади головнокомандувача існують також в об'єднаних збройних силах країн НАТО. До речі, існує головнокомандувач об'єднаними Збройними силами НАТО.

В Україні

Згідно статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Начальник Генерального штабу Збройних Сил України за посадою є - Головнокомандувачем Збройних Сил України.[1]

Див. також

Примітки
  1. Закон України «Про Збройні Сили України» на сайті Верховної Ради України

Джерела

Посилання
  • Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 567. — ISBN 00101-236. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.