Захватаєв Никанор Дмитрович

Народився в селянській родині. Учасник Першої світової війни, закінчив школу прапорщиків, дослужився до звання поручика. У 1918 році вступив до Червоної армії, учасник Громадянської війни в Росії та радянсько-української війни, воював у артилерійському дивізіоні.

Після війни служив помічником повітового військового комісара, був начальником штабу і командиром стрілецького полку. Закінчив курси «Постріл» (1931), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1935), Академію Генерального штабу (1939). Із 1939 року працював викладачем в Академії Генерального штабу.

Із липня 1941 року полковник Захватаєв був заступником начальника оперативного відділу штабу Південно-Західного фронту. Брав участь в обороні Києва. Із листопада 1941 року – начальник штабу 1-ї Ударної армії, учасник битви за Москву. За успішні бойові дії був нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

У травні – вересні 1942 року — командир 1-го гвардійського стрілецького корпусу на Північно-Західному фронті, брав участь у боях за Дем'янськ. З грудня 1942 по травень 1944 року — командир 12-го гвардійського стрілецького корпусу.

З 23 травня 1944 по 10 січня 1945 року — командувач 1-ї Ударної армії на 3-му Прибалтійському фронті. Війська Захватаєва брали штурмом Остров, Тарту, Ригу.

З 1 березня по 15 червня 1945 року — командувач 4-ї гвардійської армії на 3-му Українському фронті. Брав участі у взятті Відня. За взяття Відня 28 квітня 1945 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Із червня по грудень 1945 року — командувач 35-ї армії 1-го Далекосхідного фронту. Брав участь у радянсько-японській війні.

У післявоєнні роки командував 5-ю армією, був начальником штабу Приморського і Білоруського військових округів, командував Донським військовим округом, був заступником начальника Генерального штабу ЗС СРСР, головним військовим радником в Угорщині. Із 1960 року — у відставці. Жив у Москві, там помер і похований.