Берберські корсари

Бербе́рські корсари (берберійські, варварійські, османські корсари) — мусульманські корсари і рідше пірати, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.

Посол від держав Берберського узбережжя до двору англійської королеви Єлизавети I

Діючи з безлічі портів Магрибу, включаючи такі великі як Алжир, Туніс, Триполі, Махдія й Сале, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність корсрів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі» — спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко[1]. За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, берберські корсари захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні поселення в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни — Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, страждали від подібних нападів (Напад турецьких піратів на Ісландію).

Ефект від цих атак був вкрай важкий: Італія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття.

З XVI століття почалися «алжирські експедиції» — ряд морських і десантних експедицій європейських держав проти головних баз корсарів в Алжирі. З 19 століття (з 1801) почалися берберійські війни США.

Хайр-ад-Дін Барбароса