Західносибірська тайга

Західносибі́рська тайга́ — екорегіон що охоплює Західносибірську рівнину, від Уральських гір на заході до річки Єнісей на сході та приблизно від 56 ° N до 66 ° N широти. Це величезна, рівнинна низинна область бореальних лісів (тайга), і водно-болотних теренів (40 % регіону — болота), що охоплює площу близько 1800 км W-E, та 1000 км N-S.[1]

Західносибірська тайга

Юганський заповідник
Екозона Палеарктика
Біом Тайга
Типи клімату Dfb Вологий континентальний клімат
Річки Об
Площа 1670283
Країни Росія

Екорегіон позначено фіолетовим

Розташування та опис

Екорегіон розташований на Західносибірській рівнині з середніми висотами над рівнем моря: 100—300 метрів. Західною межею регіону є Урал, головною особистістю на заході регіону є річка Об та її головна притока річка Іртиш. На сході регіон обмежений річкою Єнісей, яка тече S-N, за якою розташовано екорегіон Східносибірської тайги, де клімат холодніший і рельєф більш горбистий. Південний край регіону обмежений поясом помірних лісів та лісостепом, що прямує вздовж Транссибірської залізниці.[1]

На північ — тундра (Ямал-Гиндандська тундра, що охоплює гирло річки Об і пов'язані з ним півострови)[1][2], з перехідною зоною лінії лісу, яка становить близько 100 км де поступово щезають дерева.

Регіон знаходиться в Палеоарктичній екозоні, з субарктичним кліматом (Dfb), та площею 1670283 км².

Флора

Поганий дренаж гальмує ріст лісу. Темна тайга (ялина сибірська, ялиця сибірська та сосна сибірська) в основному зустрічається в заплавах річок, де кращий дренаж.

Оскільки навколишнє середовище суворе і в екорегіоні немає гірських притулків, біорізноманіття рослин невелике. Домінуються п'ять видів дерев: три види темної тайги (Picea obovata, Abies sibirica, Pinus sibirica), та Pinus sylvestris, Larix sibirica.[3]

Близько 40 % території — болота. Заболочений характер місцевості пояснюється плоским рельєфом, поганим дренажем, та те, що опади перевищують випаровування в регіоні[4] На південному заході області є Васюганське болото, одне з найбільших боліт у світі, з середньою глибиною 2,3 метра.[5]

На півночі в напрямку перехідної зони до тундри, відстань між деревами збільшується, між ними — лишайниковий покрив. На північ від 60° N широти — зона ізольованої або спорадичної мерзлоти; безперервна вічна мерзлота зустрічається лише на північ від екорегіону.

Заповідники
  • Денежкін Камінь (заповідник)
  • Ільменський заповідник
  • Мала Сосьва (заповідник)
  • Припишминські Бори
  • Центральносибірський заповідник
  • Верхньотазовський заповідник
  • Юганський заповідник

Примітки
  1. West Siberian Taiga. World Ecoregions. GlobalSpecies.org. Процитовано 18 червня 2016.
  2. West Siberian Taiga. Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Federation. Процитовано 17 червня 2016.
  3. Western Siberian taiga. Biomes and Regions of Northern Eurasia. RusNature. Процитовано 10 липня 2016.
  4. Cole, J.P. (1961). A Geography of the USSR. Butterworth & Co. с. 70. ISBN 0408497513.
  5. The Great Vasyugan Mire. Greenpeace Russia. Greenpeace. Процитовано 10 липня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.