Західно-Африканський газопровід

Західно-Африканський газопровід – система постачання природного газу Нігерії до її західних сусідів.

Нігерія володіє одними з найбільших запасів газу в світі, які втім станом на початок 2000-х експлуатувались не дуже інтенсивно. Для розвитку експорту були запропоновані кілька трубопроводних проектів, і якщо Транссахарський газопровід станом на 2016 рік так і не дійшов до практичної реалізації, то менш масштабний  Західно-Африканський проект реалізували доволі оперативно. Останній забезпечує поставки до найближчих західних сусідів Нігерії – Беніну, Того та Гани.

Газопровід бере свій початок на терміналі Ітокі, куди подається газ через внутрішньонігерійську систему Ескравос-Лагос, та прямує спочатку на південь до Гвінейської затоки. Цікавою особливістю Західно-Африканського газопроводу є те, що за наявності спільних кордонів по суходолу між країнами-учасниками було вирішено спорудити основну частину маршруту у офшорному виконанні. В районі Лагосу трубопровід виходить на прибережний шельф, і далі слідує переважно на глибині 35 метрів, хоча на окремих ділянках вона зростає до 50-70 метрів. Відстань від траси до берега коливається від 6 до 35 км.  По маршруту від основного газопроводу відходять бокові, що сполучають його з Cotonou (Бенін), Ломе (Того) та Tема (Гана). Кінцевою точкою слугує ще один ганський пункт Такораді, де розташована розрахована на природний газ теплоелектростанція. В цілому, основним призначення поставок блакитного палива через Західно-Африканський газопровід є саме виробництво електроенергії, дефіцит якої почав відчуватись на початку 21 століття в країнах регіону Гвінейської затоки внаслідок зростання їх економік.[1]

Спорудження системи розпочалось у 2005 році, а введення в дію припало на 2007-й. Загальний обсяг інвестицій при цьому перевищив 600 млн. доларів США. Проект газопроводу було реалізовано консорціумом за участі транснаціональних нафтогазових гігантів Chevron (36,7%) та Shell (18%), нігерійської Національної нафтової компанії  (NNPC, 25%) та трьох компаній з країн-споживачів - Takoradi Power Company (16,3%), Cociete Togolaise de Gas і BENgas (по 2%).

Загальна довжина системи становить 678 кілометрів, в тому числі 618 км підводна частина. Основний офшорний газопровід довжиною 568 км виконано із труб діаметром 500 мм, відгалуження на Cotonou (15 км) в діаметрі 200 мм, на Ломе (19 км) в діаметрі 250 мм та на Тема (16 км) із труб 450 мм.[2] Для наземної діляки в Нігерії обрано діаметр труб 750 мм. Потужність газопроводу складає 1,7 млрд.м³ на рік з можливістю збільшення до 4,7 млрд.м³.

Можливо також відзначити, що поставки по  Західно-Африканському газогону не змогли в повній мірі забезпечити потреби Гани, як через проблеми на боці постачальника, так і через суперечки за прострочену оплату.[3] Тому в Гані вирішили забезпечити можливість придбання зрідженого природного газу шляхом встановлення плавучого регазифікаційного терміналу, який повинен розпочати роботу у 2017 році.