Звенигородський ґебіт

Звенигоро́дський ґебі́т, окру́га Звенигоро́дка (нім. Kreisgebiet Swenigorodka) адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Звенигородка.

Kreisgebiet Swenigorodka
Звенигородський ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Київ
Уряд
 - Ґебітскомісар Беккері[1]
Населення (1943)
 - Усього 181,379
Джерело: territorial.de

Ґебіт утворено 20 жовтня 1941 року на території нинішньої Київської та Черкаської областей.[2] Поділявся на 5 районів (нім. Rayons). Існував до взяття Звенигородки радянськими військами 5 березня 1944 року.[3] Охоплював територію п'ятьох районів тодішньої Київської області: Звенигородського, Катеринопільського, Мокрокалигірського, Вільшанського і Шполянського та, відповідно, поділявся на п'ять районів: Звенигородка (Rayon Swenigorodka), Катеринопіль (Rayon Katerinopol), Мокра Калигірка (Rayon Mokraja Kaligorka), Вільшана (Rayon Olschana) і Шпола (Rayon Schpola),[2] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.