Звенигородський ґебіт
Звенигоро́дський ґебі́т, окру́га Звенигоро́дка (нім. Kreisgebiet Swenigorodka) — адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Звенигородка.
Kreisgebiet Swenigorodka Звенигородський ґебіт |
|
---|---|
Держава | Німецька імперія |
Райхскомісаріат | Україна |
Генеральна округа | Київ |
Уряд | |
- Ґебітскомісар | Беккері[1] |
Населення (1943) | |
- Усього | 181,379 |
Джерело: territorial.de |
Ґебіт утворено 20 жовтня 1941 року на території нинішньої Київської та Черкаської областей.[2] Поділявся на 5 районів (нім. Rayons). Існував до взяття Звенигородки радянськими військами 5 березня 1944 року.[3] Охоплював територію п'ятьох районів тодішньої Київської області: Звенигородського, Катеринопільського, Мокрокалигірського, Вільшанського і Шполянського та, відповідно, поділявся на п'ять районів: Звенигородка (Rayon Swenigorodka), Катеринопіль (Rayon Katerinopol), Мокра Калигірка (Rayon Mokraja Kaligorka), Вільшана (Rayon Olschana) і Шпола (Rayon Schpola),[2] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.