Звонимир Шепарович
Звонимир Шепарович (хорв. Zvonimir Šeparović; 14 вересня 1928, Блато — 30 січня 2022) — хорватський правник[1], політик, колишній професор кримінального права Загребського університету. Також відомий як піонер віктимології і затятий противник смертної кари.
Звонимир Шепарович | |
---|---|
Народився |
14 вересня 1928
Блато (Хорватія), Дубровницько-Неретванська жупанія, Хорватія |
Помер | 30 січня 2022 (93 роки) |
Країна | Хорватія |
Діяльність | дипломат, політик |
Alma mater | факультет права Загребського університетуd і Люблянський університет |
Знання мов | хорватська |
Заклад | Загребський університет |
Членство | Європейська академія наук і мистецтв |
Посада | Міністерство закордонних та європейських справ Хорватії, Minister of Foreign and European Affairsd і Minister of Justiced |
Партія | Хорватська демократична співдружність |
1966 р. здобув докторський ступінь у Люблянському університеті.
Без будь-якої формальної партійності чи іншої політичної належності став у 1991 р. міністром закордонних справ у «національному уряді» Франьо Грегурича. 1992 р. став Постійним представником Хорватії при ООН. Залишався активним у громадському житті і у певний момент став як членом ХДС, так і членом Центрального комітету цієї партії.[2]
2000 р. вступив у президентські перегони як незалежний кандидат на відміну від офіційного кандидата від ХДС Мате Гранича. Фінішував останнім і, як тільки дізнався про прогнозовані результати, закликав своїх прибічників проголосувати у другому турі за Дражена Будішу.
Одружений із репортеркою Хорватського радіотелебачення Бранкою Шепарович.[3]
Примітки
- Zvonimir Šeparović at the "Who's who in Croatian Science", Бібліотека Інституту ім. Руджера Бошковича
- "Šeparović pozvao HDZ da podrži njegovu kandidaturu", Monitor.hr,, 14 січня 2000.
- https://www.vecernji.hr/enciklopedija/zvonimir-separovic-18141