Згарський Євген Якович

Євген Якович Згарський (1834, Чертіж — 1892, Відень) — український письменник.

Згарський Євген Якович
Народився	1834 Чертіж, Жидачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	1892 Відень, Австро-Угорщина
Діяльність	поет
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Роботи у  Вікіджерелах

Син священика із села Чертіжа; освіту здобув у Львівському та Віденському університетах. Літературну діяльність Згарський почав в 1854 віршем «Бувай здоровий» у Зорі Галицкій. У 1862 році Згарський видав дві поеми: «Святий вечір» (1862) і «Маруся Богуславка» (1863). Основний зміст їх взято з народних повір'їв і пісень. У газеті «Правді» (1867 і 1868) Згарський надрукував статті «Народня философія списана по народнім пословицям і приповідкам» і «Про залишки язичництва в піснях, казках і приказках», а також гумористичне оповідання «Отець Юрій». Збірка віршів Згарського вийшла в 1877 році.

Дотримувався народовських поглядів, у 1880-х роках примкнув до москвофілів[1][2].

Іван Франко називав Євгена Згарського визначним епічним поетом[3].

Досліджував галицький фольклор та історію. Основні роботи опублікував у виданнях Товариства імені Михайла Качковського:

• Про народну філософію по прислів'ям (1867);
• Про залишки язичництва в піснях, казках і приказках (1868);
• Йосип II (1881);
• Історія Галицької Русі (1881);