Жидачівський повіт
Жидачівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративним центром повіту було місто Жидачів.
| Округ | Стрийський (до 1867) |
| Коронний край | .svg.png.webp){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Жидачів |
| Створений | 1867 |
| Площа | 936 |
| Населення | 65 114 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Жидачів, Журавно, Миколаїв |
Австро-Угорщина
Жидачівський повіт утворений у 1867 р. шляхом об'єднання Миколаївського повіту з 36 громад (ґмін) і Журавенського з 37. Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім до 1882 р., коли з них було утворено ще й Жидачівську повітову судову адміністрацію, до якої включено 24 громади. Громада Станькова була передана Калуському повіту ще до Першої світової війни.
На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 76 громад, земельно — на 61 кадастральну гміну та займав площу 936 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 74 158 осіб на 1910 р. — 83 339 осіб.
У складі ЗУНР
Повіт входив до Стрийської військової округи Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром спочатку був Іван Білинський, директор школи в Пчанах; з 8 листопада 1918 р. — д-р Михайло Качмарський, комісар староства. В місті Миколаїв міським комісаром (бургомістром) обраний землероб Андрій Гірник. Делегат до УНРади від повіту обраний Микола Левицький.[1]
Під польською окупацією
| Жидачівський повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat żydaczowski | |
|
| |
| Місто | Жидачів |
| Найбільше місто | Жидачів |
| Країна | .svg.png.webp){kind=small} Польська Республіка і .svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Регіон | Станіславське воєводство |
| Гміни | 74 (1867—1934), 10(1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 83.800 осіб (1931) |
| - густота | 95 осіб/км² |
| Площа | |
| - повна | 883 км² |
| Дата заснування | 1867 |
 | |
Включений до складу Станіславського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих поляками землях ЗУНР. До складу повіту входило 101 поселення (з них 4 міста, 70 сільських гмін і 24 фільварки та 3 знелюднілі поселення) зі 39 865 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 024 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 56 724 — греко-католики, 14 799 — римо-католики, 5 352 — юдеї, 149 — інших визнань.
Зміни адміністративного поділу
1 квітня 1927 р. вилучено частину сільської гміни Пчани і утворено самоврядну гміну Воля Любомирська[2]. Також 1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя[3].
Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року сільські гміни Баліче Подґурне (Баліче Зажечне), Баліче Подружне і Юсептиче з Жидачівського повіту вилучили і включили до Стрийського[4].
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (утворених ще за Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)
- м. Жидачів
- містечко Журавно — місто з 1934 р.
- містечко Миколаїв над Дністром — місто з 1934 р.
- містечко Розділ — місто з 1934 р.
Сільські ґміни
Кількість:
1920—1934 рр. — 68
1934 рр. — 65
1934—1939 рр. — 6
Населення
Українці-грекокатолики становили 75 % населення повіту (1907)[5].
У 1939 році в повіті проживало 90 330 мешканців (69 030 українців-грекокатоликів — 76,42 %, 6 595 українців-латинників — 7,3 %, 6 265 поляків — 6,94 %, 785 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 5 635 євреїв — 6,24 % і 2 040 німців та інших національностей — 2,26 %)[6].
У складі СРСР
27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Жидачівський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[7]. 17 січня 1940 року територія Жидачівського повіту поділена на райони кожен із кількох ґмін:
- Жидачівський — з міської ґміни Жидачів та сільських Жидачів і Руда;
- Журавнівський — з міської ґміни Журавно та сільських Жидачів і Млиниська;
- Миколаївський .— з міських ґмін Миколаїв і Розділ та сільських Миколаїв над Дністром і Розділ.
Сучасність
Нині на території Жидачівського повіту розташовані три адміністративні одиниці Львівської області: Жидачівський та Миколаївський райони і місто обласного значення Новий Розділ.
Примітки
- Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 listopada 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Wola-Lubomirska w powiecie żydaczowskim województwie stanisławowskiem. (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 15 lutego 1927 r. o zmianie granic gminy miejskiej Żurawno w powiecie żydaczowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
- Dz.U. 1934 nr 48 poz. 441
- Українці. Частка у населенні повітів
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 106-108.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
Посилання
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu dolińskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- Żydaczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 880. (пол.)