Зеленщиця

«Зеленщиця» — умовна назва жіночого портрета 1795 року, що його створив французький художник Жак-Луї Давід (1748—1825).

«Зеленщиця»
Творець: Жак-Луї Давід
Час створення: 1795 рік
Матеріал: олія на полотні
Зберігається: Ліон, Франція
Музей: Ліонський музей красних мистецтв[1]

Таємниця жіночого портрету

Невідомо нічого ні про історію створення, ні про жінку, що позувала для портрета. Навряд чи це портрет по замові жінки, що не мала шляхетного походження і грошей, аби сплатити роботу художника. Про її небагатий стан свідчить досить простий одяг жінки з паризьких бідних кварталів. Незрозуміла і назва портрету. Чому саме зеленщиця, а не праля, прибиральниця, служниця ?.. Невідомо, чи справді вона торгувала зеленню і чим саме (не молода, не красуня, не добра знайома) привабила небідного художника Давіда, котрий зажадав створити її портрет в тривожний 1795 рік.

Сувора реальність увійшла у цей портрет могутньо і просто, оминувши всі штучні схеми класицизму, схеми парадних портретів, нічим, однак не псуючи портрет[2].

Опис твору

Портрет створений на папері, наклеєному на полотно[2]. Так працюють, коли поспішають, а потім намагаються зберегти твір. Незрозуміло, що це — добре пророблений ескіз, портрет на пам'ять про зустріч і подяка, підготовчий твір для нової картини ? Але в якій картині кінця 18 століття така жінка з вулканічним темпераментом могла бути героїнею ?..

Жінка стоїть зі схрещеними руками і не дивиться на художника. Жодного натяку на те, що вона позує і приділяє увагу художникові. Вона ніби на гамірній вулиці і продовжує запально і жваво щось обговорювати. У неї проста зачіска на важких, трохи посивілих пасмах волосся, зміцнених білим шарфом. В колористичній гамі портрету домінують синій, білий та червоний кольори[3] (кольори національного прапора революційної Франції !) Випадковість чи натяк художника ? В жодному жіночому портреті Давіда нема схожою колористики ні до, ні після 1795 року. На обличчі відбиток важко прожитих років — негараздів, бідності і поневірянь. Ніякої косметики на обличчі, ніякого лоску ні в обличчі, ні в сукні…

Позаду і молодість, і надії на краще. Вистояти, перемогти негаразди і бідність допомогли упертий характер і майже чоловіча, незламна воля. Парижанка (?), вона абсолютно не схожа на млявих персонажок будь-якого попереднього десятиліття чи навіть усього вісімнадцятого століття. В ній вулканічний темперамент і непохитна опора і чоловіку, і дітям.

Можливо, вона радісно сприйняла французьку революцію 1789—1793 р., співала нових пісень, танцювала карманьйолу і мріяла про краще життя. Але і здобутки революції виявились не для неї і не для її дітей. Чи не звідси гіркота на її обличчі і печатка ще одного і важкого розчарування.

Жіночі портрети кінця 18 ст.

Див. також

Примітки

  1. Louis David, Une maraîchère — Larousse
  2. Герман Михаил Юрьевич, «Давид», М., 1964, серия «Жизнь замечательных людей», с.236-237
  3. http://otkritka-reprodukzija.blogspot.com/2008/08/1748-1825_2599.html

Джерела

  • Герман Михаил Юрьевич, «Давид», серия «Жизнь замечательных людей» М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
  • Варшавский А. «Жак Луи Давид» (в кн. «С веком наравне», М, 1977 (рос)
  • журнал «Художник», № 4, апрель, 1990, (статья, арт. Никифоров Е. «Жак Луи Давид», мастера национальных школ, с. 36-49. (рос)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.