Аделаїда Лабіль-Жияр

Народилась в Парижі в родині, де було восьмеро дітей. Аделаїда була наймолодшою. Батько був володарем крамнички галантереї. Аделаїда навчалась в монастирській школі, а потім допомагала батькові в крамничці.

Сусідом родини Лабіль був художник Франсуа-Андре Вінсент (1746-1816), котрий був на три роки старший за Аделаїду. Дівчина бачила його роботу і сама забажала стати художницею. Батьки дозволили доньці брати уроки малювання у сусіда-художника, позаяк малюванням бавились і доньки із шляхетних родин.

В серпні 1769 року з Аделаїдою пошлюбився фінансовий чиновник Ніколя Жияр. Уроки малювання з Вінсентом увірвалися і через шлюб Аделаїди, і через від'їзд художника у Італію, де той перебував п'ять років. До прізвища Лабіль додалось прізвище Жияр, під яким художниця і увійшла в історію.

Чоловік не заважав дружині опановувати художні техніки. До 1774 року Аделаїда брала уроки пастельного живопису у художника Моріса Кантена де Латура. Пастельна техніка мала широкий попит у Франції в добу рококо. Техніка не ввжалась важкою, бо не потребувала декількох етапів сушки, дозволяла скільки завгодно разів переробляти малюнок і виправляти невдалі місця.

І Франсуа-Андре Вінсент, і Кантен Латур працювали портретистами. Портретисткою стала й Аделаїда.

Шлюб з Жияром був бездітним. В липні 1779 року Аделаїда подала на розлучення, але процес затягнули на роки. Аделаїда і Жияр роз'їхалися. Після повернення Вінсента з Італії, Аделаїда брала у нього уроки олійного живопису.

Майстриня почала працювати художницею і виборола популярність. Мода на портрети не вщухала. Серед замовників жінки-художниці - чиновництво і юристи, нудьгуючі іноземні і французькі пані, декілька художників чоловіків. Портретний живопис художниці подобається і вона отримує замови від аристократів і королівської родини, що вважалось добре зробленою художньою кар'єрою.

В травні 1783 року Аделаїду Лабіль-Жияр прийняли в Королівську академію живопису. За тодішнім законом академія мала право прийняти тільки чотирьох жінок-художниць. Прийняття Аделаїди в академію не всіма сприймалось схвально. Була створена і розповсюджена брошура, де ганьбили художницю. Її звинуватили в тому, що конкурсні твори, які вона подала на розгляд у академію, нібито створені художником Вінсентом. Аби зганьбити майстриню остаточно, її також звинуватили у сексуальній нестриманості. Скандал вдалося припинити , бо в справу втрутилась маценатка художниці, графиня д’Ангвільє, котра була дружиною директора академії.

Лабіль-Жияр зробила власні висновки з несхвального ставлення чоловіків-колег по академії. Того ж 1783 року Аделаїда Лабіль-Жияр заснувала в Парижі художню школу для жінок. Того ж 1783 року до неї прийшли навчатися перші дев'ять учениць. З деякими з них художниця роками підтримувала дружні стосунки.

Лабіль-Жияр. «Максиміліан Робесп'єр», 1786 р., Версаль.

З початком французької революції 1789-1793 рр. з країни почалась еміграція. Аделаїда Лабіль-Жияр, що не мала шляхетного походження, залишилась в революційному Парижі. Але її наближеність до аристократії і королівської родини могла бути загрозою для життя. Аби зменшити компромат і підстави для звинувачень, художниця сама знищила декілька портретів з зображеннями представників королівської родини Франції її роботи.

У роки революції продовжила працювати портретисткою. Але відтепер створювала портрети лідерів революційного уряду. Перший портрет Робесп'єра Лабіль-Жияр створила ще 1786 року, коли той був молодим і мало відомим адвокатом.

1791 року вона передала в подарунок грошову суму на користь Національного зібрання Франції того ж 1791 р. організувала виставку з тринадцяти (13) портретів членів Національного зібрання. У власній промові перед академіками виголосила вимогу про надання жінкам-художницям однакових прав з художниками-чоловіками. На хвилі революційних реформ її пропозиції були прийняті академіками. Але спротив не припинився, і в роки поразки французької революції прийняті пропозиції скасували.

1792 року Аделаїда разом із коханим Вінсентом та двома ученицями покинула небезпечний Париж. До 1796 року разом з Вінсентом вона мешкала в орендованому будинку у Понтеле.

Повернення у Париж відбулося 1796 р. Лабіль Жияр стане першою французькою жінкою-художницею, котра отримала право мати художню майстерню в колишньому палаці Лувр (як її колеги чоловіки), де Лабіль-Жияр працювала зі своїми ученицями і помічницями. В останні роки життя брала участь в Паризьких Салонах.

В червні 1799 року, по закінченні судових розглядів, пов'язаних із юридичним розлученням з першим чоловіком (Н. Жияром), вона отримала юридичне право на новий шлюб.

Вони з Франсуа-Андре побралися. Аделаїда стала відтоді мадам Вінсент. Аделаїда померла 1803 року. Франсуа-Андре пережив дружину на тринадцять років і помер 1816 року.

Лабіль-Жияр. «Мадам Елізабет у власному кабінеті» (сестра короля Людовика XVI), 1787 р., приватн. збірка.

• « Автопортрет », акварель
• « Автопортрет з двома ученицями»
• «Феліция де Ланьо», 1765
• «Жан Рішар Батлер»
• « Хелена Массальська», пастель, після 1779, Національний музей (Варшава)
• «Марі Аврора Саксонська »
• «Огюстен Пажу», скульптор, 1782, Лувр
• «Мадам Клодіон » (Флора Пажу), 1783
• «Франсуа Андре Венсан », художник
• «Портрет Робеспьєра », 1786, Версаль
• Марі Аделаїда Французька, принцеса, 1787
• «Графиня де Сельве », 1787
• «Мадам Алексіс», 1787
• «Марі Луїза де Бурбон», 1788
• «Маркіза де Лафпйєт», 1790, США
• «Мадам де Жанліс », 1790, [Музей мистецтв округу Лос-Анжелес[]], США
• «Йоахим Лебретон», 1795. Канзас сіті, США
• «Марі Габріель Капет », 1798
• «Жіночий портрет », Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

« Хелена Массальська», пастель, після 1779

• 
  «Феліция де Ланьо», 1765
• 
  «Жан Рішар Батлер»
• 
  «Огюстен Пажу», скульптор, 1782, Лувр
• 
  «Мадам Клодіон » (Флора Пажу), пастель, 1783, Лувр

• Laura Auricchio: Adelaide Labille-Guiard: Artist in the Age of Revolution; J. Paul Getty Museum, 2009, ISBN 0-89236-954-X
• Frances Borzello: Seeing ourselves, women's self-portraits, Thames & Hudson, 1998
• Whitney Chadwick: Women, art and society, Thamas & Hudson, 2007
• Christie's catalogue, 7. Dezember 1995
• Nancy G. Heller: Women artists, an illustrated history, Abbeville Press Publishers, 2003
• Edith Krull: Women in art, Studio Vista, 1984

• Рококо
• Класицизм
• Жак-Луї Давід
• Сентименталізм
• Алегорія
• Жінки-художниці

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аделаїда Лабіль-Жияр