Земляцтва в Києві

Об'єднання в громадські колективи людей за їх громадськими ознаками мало місце ще з XIV століття. За часів входження українських земель до складу Великого князівства Литовського відомо, що у деяких містах України створювалися національні земляцтва. Так, у м. Кам'янець-Подільський існували три об'єднання міщан: українське, литовське та вірменське, які користувалися правом самоуправління.

В XIX столітті у Російській імперії, в тому числі на українських землях, вперше створювалися студентські земляцтва. Це були, зокрема, Полтавське, Херсонське і Київське земляцтва при Московському університеті, Маріупольське земляцтво при Харківському університеті тощо. Стимулом добровільного об'єднання молодих людей у земляцтва була потреба спілкування у рідному середовищі, підтримці української мови, матеріальній допомозі своїм членам.

В Союзі РСР теж існували земляцтва, які формувалися не тільки у молодіжному середовищі, а й в інших прошарках населення. Багато земляцьких утворень українців виникло в часи Союзу РСР і вони в більшості існують досі в регіонах Сибіру (Тюмень, Томськ, Новосибірськ) та Далекого Сходу, у Москві, Санкт-Петербурзі й інших.

В процесі демократизації суспільного життя з середини 90-х років минулого століття, поряд з виникненням різнобічних партій, набуває активного поширення земляцький рух у столиці незалежної України.

Проголошуючи позапартійну позицію, земляцтва заявляють про свою відданість рідній землі, бажання об'єднати зусилля киян — вихідців з різних регіонів України в ім'я надання допомоги своїм областям, районам, містам земляцької взаємопідтримки один одному.

Першими в Києві 1994 року об'єдналися вихідці з Житомирщини, які створили громадську організацію «Бджілка» з центром у Інституті бджільництва України. 1995 року громадська організація «Бджілка» була перейменована в громадську організацію «Земляцтво житомирян». 2000 року «Земляцтво житомирян» отримало статус міжнародної громадської організації. «Земляцтво житомирян» на сьогодні одним із найвпливовіших регіональних земляцтв в Києві, його очолює Народний депутат Павло Жебрівський, житомирське земляцтво має представництво у Москві, розвинене Молодіжне відділення.

Починаючи з 1996 року були створені та зареєстровані в органах юстиції столиці земляцькі об'єднання подолян, вінничан, чернігівчан, буковинців. Їх починання були підхоплені земляками Донеччини, Херсонщини, Запоріжжя, Кіровоградщини, Миколаївщини, Хмельниччини, Івано-Франківщини, Буковини, Тернопілля, Львівщини, Харківщини, Черкащини, Луганщини, Дніпропетровщини, Сумщини, Закарпаття, Рівненщини, Полтавщини, Одещини.

Зараз у столиці діють 22 регіональних земляцтв, з яких 12 мають статус «міжнародної громадської організації». Товариства земляків підтримують тісні зв'язки із об'єднаннями земляків, вихідців із своїх регіонів, які проживають у США, Канаді, Росії, Білорусі, Польщі та багатьох інших регіонах зарубіжжя.

Активне утворення земляцьких товариств викликало неоднозначну реакцію. Висловлювалось, навіть серед деяких вчених, думки, що це призведе до самоізоляції областей, не сприятиме єдності держави.

Виходячи з цього, керівництва земляцтв з самого початку їх діяльності напрацьовували спільну лінію громадської діяльності на взаємо підтримку, поширення здобутого досвіду, взаємоповагу, об'єднання зусиль регіонів заради сильної України. З цією метою у 2000 році була створена у м. Києві Рада керівників земляцтв областей України.

У 2009 році Міністерством юстиції України за рішенням більшості членів Ради керівників зареєстровано спілку громадських організацій "Асоціація земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України».[1]