Земомисл

Роки життя і правління Земомисла невідомі. Гіпотетично він повинен був народитися близько 930 року (деякі дослідники вважають, що правління Земомисла було дуже коротким, а сам народився близько 950 року). Земомисл зазвичай приписують політичне об'єднання земель полян, гоплян і мазовшан, хоча і не виключають, що об'єднання могло статися і під час правління його батька. Відповідно до гіпотези Генріха Ловмянського, у 954 році Земомисл підтримав повстання племені укран проти влади німців[1].

Згідно творів польських істориків XVI—XVII столітть, достовірність яких сучасні історики піддають серйозному сумніву, Земомисл надавав допомогу Олегу Моравському, нібито, близькому родичу князів Русі з династії Рюриковичів.

Ім'я дружини чи дружин князя Земомисл невідомо. За однією з версій, його дружиною була дочка князя ляхів Влодіслава, данника Давньоруської держави[2]. Тим часом, недолік джерел не дозволяє говорити про цю версію скільки-небудь серйозно. Згідно чеської хроніки Вацлава Гаека, матір'ю Мешко I була Ґорка, ім'я якої в інших джерелах не зустрічається, проте це твердження піддав сумнівам ще Бальцер[3].

Діти

• Мешко I (нар. бл. 935, пом. 25 травня 992) — князь Польщі бл. 960(?) — 992;
• Невідомий син (нар. ?) — помер у 964 або 965 (за Бальцером, у 963 році). Існує ймовірність того, що він може також бути старшим зведеним братом Мешка I, місце його поховання невідоме[4].
• Чтібор (нар. ? — пом. після 24 червня 972).

Відомо про трьох синів Земомисла. Ймовірно, старшим був Мешко, який став князем після смерті батька, хоча старшим міг би і померти у 964 чи 965 роках (за Бальцером, у 963 році) невідомий на ім'я син. Молодшим сином Земомисла був Чтібор[5].

Цілком можливо, що дочкою Земомисла була дружина невідомого на ім'я князя поморян[6]. Ця версія заснована в тому числі і на тому факті, що ім'я Земомисл носив поморський князь, згадуваний в джерелах у 1046 році. Тим часом, деякі дослідники вважають, що вона була дочкою Мешка I[7][8].

Освальд Бальцер в своїй «Генеалогія П'ястів» приписував Земомислу сина Прокуя, який, як вважається нині, не має відношення до династії П'ястів, і дочка Аделаїду, легендарну «Білу княгиню»  популярний образ в ранній польської історіографії[9].

• Buczek K. Zagadnienie wiarygodności dwu relacji o początkowych dziejach państwa polskiego // Prace z dziejów Polski Feudalnej ofiarowane Romanowi Grodeckiemu. — Warszawa, 1960. — S. 45.(пол.)
• Gieysztor A. Siemomysł książę polański // Słownik Starożytności Słowiańskich. — T. 5, 1975. — S. 168.(пол.)
• Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. — Warszawa-Wrocław, 1992.(пол.)
• Jasiński K. Siemomysł // Polski Słownik Biograficzny. — T. 37. — 1992. — S. 58-59.(пол.)
• Koneczny F. Dzieje Polski za Piastówю — Kraków, 1902. — S. 28.(пол.)
• Łowmiański H. Dynastia Piastów we wczesnym średniowieczu // Początki Państwa Polskiego. — T. 1. — Poznań, 1962.(пол.)
• Łowmiański H. Początki Polski. — T. 5. — Warszawa, 1973.(пол.)
• Trawkowski S. Jak powstawała Polska. — Wyd. 5. — Warszawa, 1969.(пол.)
• Wojciechowski Z. Polska nad Wisłą i Odrą. Katowice, 1939. — S. 34.(пол.)
• Wyrozumski J. Dzieje Polski piastowskiej (VIII wiek-1370). — Kraków, 1999. — S. 70.(пол.)
• Balzer O., Genealogia Piastów, Kraków 1895. ISBN 83-918497-0-8 (пол.)
• Labuda G., Mieszko I [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 21 (1976).(пол.)
• Labuda G., Siemomysł [w:] Ludzie pomorskiego średniowiecza, Gdańskie Towarzystwo Naukowe. Seria «Pomorze Gdańskie», nr 13 (1981).(пол.)
• Rymar E., Dagome Iudex jako organiczna część decyzji Mieszka I, w sprawie podziału Polski na dzielnice. Reanimacja hipotezy o piastowskim rodowodzie dynastii pomorskiej. Materiały Zachodniopomorskie 32 (1986).(пол.)

• Oswald Balzer. Genealogia Piastów.— Kraków, 1895.— 575 s.— Tabl. I. (пол.)

Попередник Лєстек

Князь західних полян 930-960

Наступник Мешко I