Златьо Бояджиєв

Златьо Бояджиєв народився 22 жовтня 1903 року в місті Брезово. Нпвчався живопису в Національній художній академії в Софії у Цено Тодорова, закінчивши академію в 1932 році.

«Асеновград» (1963), Галерея Ілії Бешкова, Плевен

Творчість Бояджиєва поділяється на два періоди, що чітко відрізняються один від одного: до і після 1951 року, коли художник пережив тяжкий інсульт, в результаті якого половину його тіла було паралізовано, відтак упродовж декількох років писати він міг лише лівицею й практично втратив мовлення. Якщо перший період творчості Бояджиєва характеризується класичними композиціями, переважно буколічними сільськими пейзажами, у жовтавих тонах, що в дечому нагадують нідерландський живопис XVI століття, то після перенесеного інсульту митець звернувся до гротескних образів, його композиціям цього етапу притаманна масовість зображуваних фігур, а загальна тональність творів однозначно наближена до експресіоністської кольорової гами.

Бояджиєв, що користувався великим авторитетом у колі болгарського мистецтва, доволі безпроблемно «вписався» у соціалістичні реалії повоєнної Болгарської народної республіки. Він мав нагороди Спілки художників Болгарії.

Златьо Бояджиєв помер 2 лютого 1976 року в Пловдиві.

У Пловдиві створено й функціонує музей Бояджиєва.

Син митця, Георгій Бояджиєв (* 1939) — також художник.

• Георги Бояджиев (упорядник), Златю Бояджиев, Сф., 2004 (болг.)

• Галина Минчева (5 липня 2003). Златю Бояджиев бил работохолик, не обичал парите. Фамилия. Газета «Сега». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 20 червня 2013. (болг.)
• Галерея «Златьо Бояджиєв» з декількома творами художника
• Твори Бояджиєва