Зміна поведінки (громадське здоров'я)

Зміна поведінки або зміна способу життя — це головна мета втручань у галузі громадського здоров'я[1], де увага зосереджена більше на профілактику, а не на виникнення хвороби[2]. Це особливо важливо у країнах, що розвиваються, де за останні десятиліття під все більшою увагою є ефективність витрат на охорону здоров'я, вартість та користь від медичних втручань[3]. Зміна поведінки у громадському здоров'ї також відома як Комунікаційні заходи з соціальних та поведінкових змін (англ. Behavior Change Communication або англ. SBCC)[4].

Зміст поняття

Багато змін у стані здоров'я зумовлені поведінковими факторами ризику, такими як проблеми зі вживанням алкоголю та інших речовин, тютюнопаління, необережне керування, або незахищений статевий акт. Ключове питання у дослідженні поведінки у сфері здоров'я — як передбачати і модифікувати прийняття елементів здорової поведінки. На щастя, люди, в принципі, контролюють свою поведінку. Шкідливі для здоров'я звички можна усунути завдяки зусиллям із самоконтролю. А на заміну можна прийняти корисні звички, такі як фізичні вправи, контроль ваги, профілактичне харчування, гігієна порожнини рота, використання презервативів чи попередження дорожніх аварій. Зміна поведінки у сфері здоров'я — мотиваційний, вольовий і емоційний процес відмови від шкідливих для здоров'я звичок на користь прийняття і збереження корисних.[5][6].

Програми по зміні поведінки включають у себе широкий спектр заходів і підходів, які зосереджені на впливі на поведінку особи, громади та суспільства. Зміна поведінки — відносно новий термін у громадському здоров'ї. Його не слід плутати з модифікацією поведінки — терміном, що має специфічне значення у клінічній психіатрії.

Одною з нових є концепція про невеликі, керовані зміни. Для того, щоб отримати вигоду, не обов'язково робити значні, радикальні зміни в усьому своєму житті. Щось краще ніж нічого. Зокрема перевагу помірних змін можна показати у контексті дієти та фізичних  вправ[7].

Теорії

Програми зі зміни поведінки, як правило, ґрунтуються на кількох теоріях зі зміни поведінки, що розвинулись наприкінці 1980-х. . Дані програми звичайно сконцентровані на втручаннях — заходах, що допомагають людині чи громаді задуматись над ризикованими елементами їхньої поведінки ти змінити їх.  Прикладами є: «транстеоретична модель», «теорія запланованої поведінки», «модель переконань щодо здоров'я», «теорія запланованої поведінки»,[8] «модель поширення іновацій»,[9] та модель Шварцера (англ. health action process approach, або англ. HAPA).

Інструменти
  • Бар'єрний аналіз — інструмент для швидкої оцінки, що використовується в проектах по зміні поведінки, щоб визначити поведінкові детермінанти. Зазвичай полягає в опитуванні двох груп людей: тих, що мають, та тих, що не мають звички. Різниця в детермінанті в 15 % розглядається як значна.
  • Спільнота на чолі загальної санітарії — метод зміни поведінки, що застосовують здебільшого у сільській місцевості країн, що розвиваються, з метою зупинити відкриту дефекацію. Осуд та огида з боку громади «спонтанно» формує відносно довготривалу звичку користуватись туалетом.
  • Групи з догляду, тощо.

Комунікаційні заходи зі зміни поведінки

Комунікаційні заходи зі зміни поведінки (англ. Behavior change communication, або англ. BCC) — це підхід до зміни поведінки, зосереджений на комунікації. Він також відомий як Комунікаційні заходи з соціальних та поведінкових змін (англ. Social and Behavior Change Communication, або англ. SBCC). Припускається, що через певне спілкування, можна як-небудь переконати окремих людей та громади поводитися таким чином, аби зробити їх життя більш безпечним і здоровим. Комунікаційні заходи зі зміни поведінки спершу впроваджували у проекти попередження ВІЛ та туберкульозу[10][11], зараз вони використовуються ширше.

Див. також
  • Методи зміни поведінки
  • Всесвітній день миття рук

Примітки
  1. WHO 2002: "World Health Report 2002 - Reducing Risks, Promoting Healthy Life".
  2. US Center for Disease Control and Prevention.
  3. Jamison DT, Breman JG, Measham AR, et al., (eds) (2006) Disease Control Priorities in Developing Countries. 2nd edition Chapter 2: Intervention Cost-Effectiveness Retrieved February 2015.
  4. "Why Social and Behavior Change Communication?
  5. «Barrier Analysis website».
  6. «Designing for Behavior Change Curriculum».
  7. Hill, James (2009).
  8. Theory of Planned Behavior
  9. Diffusion of Innovation
  10. «Brazil: Behavior Change Communication for More Effective Tuberculosis Control».
  11. «Behaviour Change Communication (BCC)for HIV/AIDS a Strategic Framework» (PDF).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.