Змієящірка туркменська

Має довжину до 9,5 см й такої ж довжини або трохи довший потовщений біля основи хвіст. Передні та задні кінцівки трипалі. Міжщелепний щиток виступає за передній край морди, звисаючи над ротової щілиною. Його задній край сильно завернутий на верх морди, але не стосується лобоносового щитка, від якого відділений верхньоносовими щитками. Великий лобовий щиток торкається спереду з лобоносовим, а ззаду - з тім'яним щитками. У цього сцинка дуже великий міжтім'яний щиток. Посередині тулуба тягнуться 24 гладеньких лусочки. Зверху туркменська змієящірка палево-кремового або коричневого кольору. Уздовж середини шиї, спини і хвоста 2 коричневі вузькі смужки, які зливаються на голові. З боків тулуба, починаючись від ніздрів, проходить широка коричнювата смуга, на якій зазвичай виділяються 3 вузькі смужки або лінії, що складаються з окремих, темніших рисок або цяток. З боків хвоста зазвичай по 2 таких же лінії, кінець хвоста часто в дрібних темних цятках.

Живе на піщаних ділянках з ріденькими деревами та розрідженою трав'янистою рослинністю. Веде полуриючий спосіб життя. Харчується туркменська змієящірка комахами й дрібними безхребетними, зокрема скорпіонами.

Це яйцекладні сцинки. відкладають здебільшого по 2 яйця. Втім процес парування ще не достатньо вивчений.

Зустрічається у північно-східному Ірані та на самому півдні Туркменістану.

• Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.
• Словник-довідник із зоології. – К., 2002.