Зникнення Меделейн Мак-Канн

• 6 травня — поліцейські патрулі із собаками шукають дівчинку й вважають, що дитина усе ще жива.

Із Британії прилітають експерти для допомоги родині Мак-Каннів.

• 13 травня — португальська поліція визнає, що в неї немає підозрюваних.
• 14 травня — британський громадянин, Роберт Мюрат (Robert Murat), який живе неподалік від туристичного комплексу «Ocean Club» був затриманий поліцією, допитаний, офіційно названий підслідним та випущений під підписку про невиїзд з країни (мусить відмічатися у поліції 1 раз у п'ять днів). Поліція пояснює рішення не заарештовувати Мюрата браком доказів того, що злочин скоїв саме він.
• 16 травня — поліція міста Портімау, о 07:30 ранку затримала, як свідка, громадянина Росії, Сергія Малинку, який був відпущений о 02:40 ранку 17 травня після кількагодинного допиту, що тривав з 17:30. Кримінальна поліція (порт. Polícia Judiciária) вилучила у росіянина два комп'ютери та ще певну кількість матеріалів. Будиночок, де росіянин мешкає разом із батьками, знаходиться на відстані 500 — 600 метрів від туристичного комплексу «Ocean Club», звідки була викрадена Меделейн.
• 7 вересня — португальська судова поліція офіційно оголосила батьків Меделейн Мак-Канн, Кетрін та Геррі Мак-Канн підозрюваними у смерті власної доньки. За версією поліції, смерть Меделейн настала у номері туристичного комплексу «Ocean Club». Поліція вважає, що смерть була ненавмисна, з наступним захованням тіла батьками.
• 9 вересня — португальська поліція дозволяє родині Мак-Канн повернутися до Англії, де родина перебуває зараз.

• 3 травня 2008 року — виповнився рік з моменту, як у Португалії, в Алгарве, зникла маленька Меделейн Мак-Канн.

Семеро друзів Мак-Каннів було опитано лестерширською поліцією у квітні 2008 року в Англії у присутності кримінальної поліції Португалії[1]. Португальська поліція планувала провести реконструкцію зникнення Меделейн у найближчі місяці, але вона так і не відбулася, тому що друзі відмовилися брати в ній участь. Реконструкцію не збиралися показувати по телебаченню, що викликало у них сумнів в необхідності її проведення[2]. Також у квітні 2008 року, в день, коли Мак-Канни перебували у Брюсселі, записи свідчень Кейт просочилися на іспанське телебачення. У них була інформація про те, чим Меделейн займалася у день свого зникнення, і відповідь Кейт на питання, чому вона не прийшла до Меделейн раніше, коли вона почала плакати. Клеренс Мітчелл, представник Мак-Каннів, назвав витік наклепом; поліція Португалії заперечувала сам факт витоку інформації[3].

Аліпью Рібейро, директор кримінальної поліції Португалії, пішов у відставку в травні 2008, пославшись на сильний тиск з боку ЗМІ; також він публічно заявив, що поліція поспішно вирішила дати Мак-Каннам статус підозрюваних[4]. 21 липня справа була закрита.

У тому ж місяці перекладені португальською уривки зі щоденника Кейт, який вона передала поліції в серпні 2007 року, були опубліковані без її дозволу в одній з португальських газет. 14 вересня погано перекладені з португальської мови на англійську, вони були опубліковані вже у британській газеті, знову без дозволу Кейт[5]. 4 серпня 2008 року поліція передала ЗМІ на CD-ROM всі матеріали, які у них були у цій справі[6][7].

Гонсалу Амарал (порт. Gonçalo Amaral), головний слідчий Кримінальної поліції у цьому процесі, був усунений від розслідування після того, як в одному інтерв'ю звинуватив Скотленд-Ярд у нелегальному захисті британських підданих та пішов на пенсію. Як тільки Мак-Каннів перестали підозрювати, Гонсалу Амарал опублікував книгу «Медді, правда брехні» (порт. «Maddie, a Verdade da Mentira»). У ній він написав, що Меделейн померла в апартаментах і що її батьки причетні до її викрадення[8][9][10]. Португальський суддя у вересні 2009 року заборонив Амаралу повторювати свої звинувачення; публікація та продаж книги були зупинені[11]. Мак-Канни отримали 1,2 мільйона євро компенсації за моральну шкоду[12]. У грудні 2009 року Амарала притягли до відповідальності за публікацію другої книги, «Англійський кляп» (порт. «A Mordaça Inglesa»)[13]. У жовтні 2010 року апеляційний суд Лісабона скасував судову заборону на книги, так як було вирішено, що це порушує його право на свободу вираження[14]. Мак-Канни і Амарал не змогли досягти угоди поза суду.