Зобенко Олександр Григорович

Народився 10 квітня 1923 року в селянській родині на Полтавщині на хуторі Баталей Старо-Коврайської сільради (нині — Чорнобаївського району Черкаської області). Після зселення з хуторів із 1934 року проживав у селі Вереміївка, звідки родом батьки Григорій Васильович і Пріська Данилівна Зобенько. М'який знак у прізвищі напевно загубили в паспортному відділенні. Перед війною на відмінно закінчив середню школу, та мрії про подальше навчання обірвала війна… Пережив і полон, і окупацію, і втечу з концтабору, і остарбайтерство… Учасник другої світової війни.

Після демобілізації з 1947 року мешкав та працював на Прикарпатті — в місті Городенка Івано-Франківської області в редакції райгазети та власкором «Прикарпатської правди».

З 1959 року — на Придніпров'ї, де пов'язав своє життя із Дніпропетровською обласною газетою «Зоря». Спершу був власкором по Новомосковській зоні, а з 1962 і до виходу на пенсію працював заступником редактора цієї газети.

Член Національної Спілки журналістів України.

Людина творчої вдачі, ентузіаст і правдолюбець О. Г. Зобенко багато зробив для розвитку журналістики в регіоні.

Талановитий літератор, який трудився на журналістській ниві майже шість десятиліть.

Після виходу на пенсію понад два десятиліття Олександр Зобенко активно друкувався в газетах і журналах України, серед них — часописи «Березіль», «Бористен», «Кур'єр Кривбасу», газети «Кримська світлиця», «Літературне Придніпров'я», обласна педагогічна «Джерело», «Літературна Україна» та чимало інших.

Співробітничав з ВАТ «Дніпрокнига», підтримував творчі зв'язки із обласною організацією НСПУ. Багато письменників Січеславщини завдячують Олександрові Григоровичу за щирі відгуки та глибокий аналіз нових творів у пресі.

Написав літературний портрет письменника-патріарха Івана Шаповала (в книзі «З любові і муки…») і став упорядником його книги «Козацький батько».

На творчому рахунку О. Зобенка літературний варіант кіносценарію «Плаче кобза…» (Трагедія XX століття).

Підготував рукопис книги оповідань і бувальщин «Срібло на спориші», що є його лебединою піснею… Уважний спостерігач природних див і люблячий Дідусь Овен, як із гумором називав себе за асоціацією зі своїм квітневим гороскопом, Олександр Зобенко видав дві книжечки для дітей — «Тополиний біль» і «Принц — чуйне серце».

Нову, другу книжечку про птахів і звірят «Вухатий мудрагель» Олександр Зобенко уклав самостійно, та до її виходу не дожив… Помер після важкої хвороби 30 квітня 2005 року.

Нагороджений багатьма відзнаками: найвища журналістська премія «Золоте перо», орден «Знак Пошани», Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР.

• Зобенко Олександр Григорович // Казки рідного краю: рекоменд. покажч. для дітей 1 — 4 кл. / підгот. Л. В. Тараненко, О. Б. Буц, О. Л. Орлова, А. О. Хворостяна; відп. за вип. О. І. Шарабура. — Д.: КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей», 2014. — С. 35—36.

• Літературна карта «Казки рідного краю»