Зобенко Марія Олександрівна
Зобенко Марія Олександрівна (нар. 13 березня 1950 м. Мелітополь, Запорізька область)[1] — сучасна українська письменниця та літературний критик. З 1996 р. - член Національної спілки письменників України. Донька письменника Олександра Зобенка.[1]
| Зобенко Марія Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
13 березня 1950 (71 рік) м. Мелітополь, Запорізька область | |||
| Громадянство |
 УРСР,  Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | прозаїк, літературний критик | |||
| Alma mater | Дніпропетровський університет | |||
| Роки активності | 1972-наш час | |||
| Батько | Зобенко Олександр Григорович | |||
| Нагороди |
 Орден княгині Ольги ІІІ ступеня | |||
|
| ||||
Біографія
Марія Зобенко народилася 13 березня 1950 року у Мелітополі. У 1972 р. закінчила Дніпропетровський університет, після закінчення якого працювала у дніпропетровській обласній молодіжній газеті «Прапор юності». У 1983–1991 рр. – головний редактор газети. Дебютувала у 1989 р. оповіданням у «Прапорі юності».[1]
Видала книгу «Літературні етюди: Читаючи твори земляків у перший рік незалежності України» (Дн., 1993).[1]
Дослідниця творчості О. Гончара, ініціювала видання і написала передмову до 2-том. зібр. «Олесь Гончар, Людина світу, син Дніпра: Вибрані твори» (Дн., 2001). Авторка художньо-біографічного нарису про дніпропетровський період життя і творчості О. Гончара «Провидіння» (г. «Зоря», від 3, 5, 10 квітня 2001), книги «Українське небо Олеся Гончара: Есеї, студії, полеміка» (Л., 2003).[1]
У центрі більшості творів Марії Зобенко – жінка, яка має стати берегинею морального здоров’я нації, ідеалом краси, добра і правди.[1]
Творчість[1]
Нагороди та премії
Література
- Нікуліна Н. На полюсах добра і зла: Про поетичний диптих Марії Зобенко // Вітчизна. 1995. № 11–12;
- Кононенко Д. Правдиве слово Марії Зобенко // Крим. світлиця. 1999, 9 квіт.;
- Марія Зобенко. – Цінний внесок в українську Гончаріаду // Січеслав. 2008. Спецвип. «Олесю Гончару – 90».