Зуби мудрості

Зуби мудрості — 8-ий зуб в ряду, третій моляр, зазвичай прорізуються у віці 18-27 років[1] (інколи й пізніше, рідше — раніше, деколи не прорізуються взагалі — залишаються ретинованими). Не до кінця прорізані зуби називають напівретинованими[2].

Зуби мудрості

Зуби мудрості позначені зеленим кольором

Вважають, що третій моляр є рудиментарним органом[3] унаслідок зміни раціону харчування (зменшення вживання твердої та жорсткої їжі). На підтвердження цього в останній час спостерігається частішання випадків відсутності зачатку цього зуба — первинної адентії третього моляра. Також про це свідчать дистопія, ретенція і нефізіологічна форма коронки та коренів цього зуба.

Вважається, що зуби мудрості називають так тому, що вони з'являються значно пізніше, ніж інші, — у віці, коли людина стає мудрішою.

Під час прорізання нижніх зубів мудрості, коли видно тільки частину зуба, часто виникають гнійні запальні процеси в новоутвореній кишені («капюшоні») між яснами і зубом — перикоронарит. Для лікування перикоронариту рекомендується висічення ясен, що нависають. Якщо перикоронарити часто дають рецидиви, то бажано видалити зуб мудрості.

Часто буває, що зуби мудрості через нестачу місця в щелепній дузі можуть неправильно прорізатися і зайняти нефізіологічне положення. Треті моляри, особливо верхні, можуть прорізатися у щічну сторону й травмувати слизову оболонку щоки. Також можливий варіант прорізання нижніх зубів мудрості з нахилом у бік зуба, що стоїть поруч, через що в новоутворену щілину між другим та третім моляром потрапляє їжа, яка (через неможливість правильної гігієнічної обробки) призводить до карієсу сусіднього зуба, підвищеного відкладення твердого (зубний камінь) і м'якого (зубна бляшка) нальоту й гінгівіту. Зуби з такими патологіями, як правило, видаляють[1].

При нормальному прорізанні та за умови фізіологічної форми зуб мудрості можна використовувати при протезуванні як опорний зуб для мостоподібного протезу чи для фіксації на ньому кламера або атачмена у знімному протезуванні.