Зіненко Роман Анатолійович

Зіненко Роман Анатолійович (позивний «Сєдой», нар. 1 квітня 1974, Дніпропетровськ) — ветеран російсько-української війни, учасник боїв за Іловайськ, автор кількох книг про ті бої.

Зіненко Роман Анатолійович
Прізвисько Сєдой
Народився 1 квітня 1974(1974-04-01) (47 років)
Дніпро
Громадянство  Україна
Діяльність письменник
Відомий завдяки Автор книг про Іловайський котел.
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)

Життєпис

Народився 1 квітня 1974 р. у Дніпропетровську. Служив в морській піхоті.[1]

Російсько-українська війна
Роман і бійці (позаду) батальйону «Дніпро-1». 19 серпня 2014
Роман і Денис Томілович. 26 серпня 2014, Іловайськ

З початком російсько-української війни був в числі перших 40 бійців, які пройшли бойову підготовку у квітні 2014 року і записалися у добровольчий батальйон «Дніпро-1». Роман став водієм одного з трьох зелених інкасаторських мікроавтобусів, які були передані батальйону Ігорем Коломойським, тогочасним власником «Приватбанку»[2][3][4].

Влітку 2014 року фото Романа потрапило на патріотичний плакат «Хай кулі тебе минають», створеного арт-директором Музею плакату, добровольцем 92-ї механізованої бригади Юрієм Неросліком.[5]

21 серпня разом з підрозділами свого батальйону Роман зайшов у Іловайськ, що частково контролювався українськими силами, а частково — проросійськими угрупованнями. В районі залізничного вокзалу прикривав роботу саперів, які підривали залізничні колії, щоб зашкодити постачанню зброї і техніки з Росії. Після масованого заходу російських військ, потрапив у оточення під Іловайськом. В боях 29 серпня, при виході з оточення, втратив загиблим свого командира і друга Дениса Томіловича, коли українська колона була обстріляна російськими військами. Роман вижив, і вийшов з групою солдат, деякі з яких — важкопоранені. Їм знадобилося три доби, щоб вийти з окупованої Новокатеринівки до Комсомольского (нині — Кальміуське), де були українські сили.[2]

2016 року Роман звільнився з полку «Дніпро-1», оскільки, за його словами, підрозділ втрачав бойовий дух і перетворювався на звичайних поліцейських.[2]

Літературна діяльність

Після звільнення почав працювати таксистом в Убері. Проте, пам'ять про Іловайськ змусила Романа збирати свідчення тих, хто пройшов ті бої і почати писати.[2] 2017 року вийшла його перша книга «Іловайський щоденник», 2019 — два томи «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії».

Книги

Примітки
  1. Іловайський щоденник (укр.). ISBN 9789660378605.
  2. Roman Zinenko helps to blow up railways | KyivPost - Ukraine's Global Voice. KyivPost. Процитовано 19 серпня 2019.
  3. «По нам било до 400 снарядов за сутки». Бои в Иловайске и вокруг города в воспоминаниях украинских бойцов. Спектр-Пресс (ru-RU). Процитовано 20 серпня 2019.
  4. Гриценко, Оксана (11 вересня 2018). "По нам било до 400 снарядов за сутки". Бои за Иловайск в воспоминаниях украинских бойцов. delfi.lv (рос.). Процитовано 20 серпня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
  5. admin (2 вересня 2017). Герой “щасливого” плакату Роман Зіненко став письменником! (укр.). Процитовано 19 серпня 2019.
  6. Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 1. 7— 24 серпня 2014 року. (укр.). ISBN 9789660384637.

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.