Йован Стрезовський

Йован Стрезовський народився 26 квітня 1931 року в с. Подгорцях Струзької общини.

Закінчив філософський факультет Скопського університету.

Учителював, зокрема працював директором Першої гімназії у місті Струга[5]. Активно займався журналістською діяльністю — працював на Радіо Скоп'є.

Письменник був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1960 року.

Йован Стрезовський відомий як багаторічний незмінний директор міжнародного літературного фестивалю «Струзькі вечори поезії», яскравої культурної події міста і країни в цілому.

Й. Стрезовський є автором багатьох поетичних збірок, оповідань, декількох романів; відомий і як дитячий письменник.

Бібліографія:

• «Світлячки» (Светулки, дитяча поезія, 1957);
• «Остання афіша» (Последниот фишек, оповідання для дітей, 1958);
• «Шепіт» (поезія, 1958);
• «Барвисті пісні» (Шарени песни, дитяча поезія, 1959);
• «Зелені окуляри» (Зелени очила, 1960);
• «Люди зі шрамами» (Луѓе со лузни, оповідання, 1961);
• «Шлях до зорі» (Патот до зората, роман для дітей, 1962);
• «Дружина братерського стовбура» (Дружината „Братско стебло“, роман для дітей, 1964);
• «Кольорове люстро» (Шарено огледало, поезія для дітей, 1965);
• «Від Північного до Південного полюса» (Од Северен до Јужен пол, дитяча поезія, 1966);
• «Сини» (Синови, роман для дітей, 1968);
• «Кроки у часі» (Чекори во времето, поезія, 1971);
• «Орден безкраю» (Орвеј на бескрајот, поезія, 1971);
• «Вода» (роман, 1972);
• «Озерна квітка» (Езерски цвет, дитяча поезія, 1973);
• Саатот кукавица (роман для дітей, 1978);
• Свето проклето (роман, 1978);
• Зарек (роман, 1981);
• Велебилје (поезія, 1985);
• Јанѕа (роман, 1986);
• «Таємниці» (Тајни, оповідання, 1989);
• Злодобро (роман, 1990);
• «Озерних сон» (Езерски сон, 1990);
• «Дивовижний світ» (Чуден свет, поезія, 1991);
• «Хто і чому?» (Кој и зошто, загадки, 1991);
• «Перше кохання» (Прва љубов, оповідання, 1992);
• Сили (оповідання, 1992);
• Плетеница (поезія, 1992);
• «Єретик» (Еретик, роман, 1994);
• Животраг (роман, 1995);
• Свет во свет (поезія, 1996);
• «Відсвіт» (Блик, поезія, 2000)[6];
• «Книга життя» (Книга на животот, оповідання, 2011);
• «Пласти» (Слоеви);
• «Тичасово і тривко» („Времено и трајно“).

Українською мовою оповідання Йована Стрезовського «Неспокійна ніч» і «Доброволки» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Йован Стрезовський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „11 октомври“, „Стале Попов“, „РТВ Скопие“, „Гоцева повелба“, "Ацо Шопов" (2009)[7], а також перший носій премії Спілки письменників Македонії "Державин" (2016) за поетичну збірку «Тичасово і тривко»[8].

• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 361-362.
• Македонски писатели/Macedonian writers, Друштво на писатели на Македонија, 2004, стр. 250 - 251. (мак.)