Йоргос Сеферіс

Йоргос Сеферіс | ||||
---|---|---|---|---|
Γιώργος Σεφέρης | ||||
![]() Фото 1963 року | ||||
Ім'я при народженні | Гіоргос Стеліану Сеферіадіс | |||
Псевдо | Гіоргос Сеферіс | |||
Народився |
29 лютого (13 березня) 1900 Ізмір | |||
Помер |
20 вересня 1971 (71 рік) Афіни | |||
Поховання | Перше афінське кладовище | |||
Громадянство |
![]() | |||
Національність | греки | |||
Місце проживання | Паґраті[1] | |||
Діяльність | поет, дипломат | |||
Alma mater | Університет Париж I Пантеон-Сорбонна | |||
Мова творів | грецька[2], французька і англійська | |||
Роки активності | 1921–1967 | |||
Magnum opus | Q15113534? | |||
Батько | Stilianos Seferiadisd | |||
Мати | Despo Tenekidid | |||
Брати, сестри | Ioanna Tsatsosd і Angelos Seferiadisd | |||
У шлюбі з | Maro Seferid | |||
Автограф |
![]() | |||
Премії |
![]() | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Йоргос Сеферіс (грец. Γιώργος Σεφέρης), справжнє прізвище Сеферіадіс[3] (грец. Σεφεριάδης; 29 лютого (13 березня) 1900, Ізмір — 20 вересня 1971, Афіни) — професійний дипломат та одночасно один з найвидатніших поетів новогрецької літератури, лавреат Нобелівської премії з літератури 1963 року.
Біографія
Народився у родині професора, викладача Афінського університету Стеліоса Сеферіадіса — найкращого перекладача Байрона новогрецькою мовою — та Деспіни Тенекіді. 1914 року родина переїхала до Афін, де Гіоргос закінчив гімназію. 1918 року батька запросили до Парижа, Гіоргос поїхав разом з ним та вступив на юридичний факультет Сорбонни. У Франції з'являються перші вірші французькою, а також Сеферіс пише дімотікою та катаревусою.
Після турецької окупації 1922 року і різанини в Смірні (нині Ізмір) разом з іншими біженцями переселився до Афін. 1924 року Гіоргос завершив роботу над дисертацією, додатково рік навчався в Лондоні. Того ж року розпочав роботу у Міністерстві закордонних справ Греції, в 1930-х служив консулом в Албанії, згодом — прес-атташе МЗС Греції. 1936 року одружився з Марією Зану. Із початком Другої світової війни та окупації Балканського півострова знаходився у вигнанні разом із урядом на Криті, надалі в Єгипті, Південній Африці й Італії. Повернувся на батьківщину лише 1950 року.
Впродовж 1951–1953 років Сеферіс служив у Лондоні першим радником посольства Греції, від 1953 по 1956 рік — послом у Лівані, Сирії, Йорданії, Іраку. В період 1956–1957 років Сеферіс був представником Греції в ООН. 1962 року був удостоєний ступеня доктора філософії Кембриджського університету і премії «Фойл» за поетичні твори.
Помер 1971 року. Похований на Першому афінському кладовищі.
Нобелівська премія
1963 року Гіоргосу Сеферісу була присуджена Нобелівська премія з літератури «за видатні ліричні твори, натхненні почуттям глибокої шани до часів давніх еллінів».[4] Сеферіс став першим греком, який був удостоєний цієї високої нагороди (наступним був Одісеас Елітіс, який став Нобелівським лауреатом 1979 року).
Роль, яку відіграв поет у відродженні новогрецької літератури у XX столітті, була вирішальною при прийнятті рішення Нобелівським комітетом. Проте у своєму виступі Сеферіс вирішив наголосити саме на своїй громадській позиції та власній гуманістичній філософії:
«Дорогою до Фів Едіп натрапив на Сфінкса і дав відповідь на загадку останнього: «Людина». Це єдине звичайне слово знищило чудовисько. Нині ж маємо багато монстрів, яких необхідно знищити. Тож поміркуймо над власною едіповою відповіддю.»[5]
Із встановленням у Греції 1967 року режиму військової диктатури «чорних полковників» поет відмовився друкуватися на батьківщині.
Основні твори

- «Строфи» (1931)
- «Водойма» (1932)
- Поема «Міфічні історії» (1936)
- «Зошит вправ» (1940)
- «Бортовий журнал» (1940)
- «Бортовий журнал II» (1944)
- «Кіхлі» (1947)
- «Бортовий журнал III» (1955)
- «Три таємничі поеми» (1966)
Переклади українською
- [Вірші] // Всесвіт, 1966, № 6, с. 101-07.
- Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко.; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013.
Примітки
- https://www.news247.gr/afieromata/fotografizontas-tis-geitonies-ton-poiiton.6259634.html
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Щодо імені, то в україно- та російськомовних джерелах трапляються ще два варіанти: традиційний Георгос та фонетичний Йоргос.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 10 червня 2009.
- http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1963/seferis-speech.html
Джерела
- Біографія письменника.[недоступне посилання з липня 2019]
- Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013. — ISBN 978-966-8439-32-2.
Посилання
- Сеферіс Йоргос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.