Йосиф Волчанський
Йо́сиф Волча́нський (*д/н —†10 червня (25 червня) 1745) — український церковний діяч, ректор Києво-Могилянської академії; єпископ Мстиславський, Оршанський і Могильовський (30 грудня 1735 р. — 1 вересня 1742 р.); перший архієпископ Московський і Владимирський синодальної Російської Православної Церкви (1 вересня 1742 р. — 10 червня 1745 р.).
| Йосиф Волчанський | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Основні відомості | |
| Народження | невідомо |
| Країна: |
 Гетьманщина |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія |
| Заклад: | Києво-Могилянська академія |
| Конфесія: | православ'я |
| Смерть: | 10 червня (25 червня) 1745 |
| Москва | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священник |
| Звання: | професор |
| Титул: | архієпископ |
| Додаткова інформація: | ректор Києво-Могилянської академії |
Життєпис
Походив зі шляхетської родини. Брат І. Волчанського.
У 1710 р. закінчив повний курс Києво-Могилянської академії і залишився в ній викладачем. У 1710—1711 навчальному році — викладач класу граматики. З 1715 р. — префект і професор філософії. Його філософський курс «Загальна філософія, що охоплює перипатетичне вчення за розсудом глави філософів Арістотеля Стагірита, проілюстрована навчальними прикрасами й викладена шляхетному українському слухачеві у рідній православній Києво-Могилянській академії у 1717 і 1718 роках найкращим професором та на той час ординарним префектом шкіл вельмиповажним отцем Йосифом Волчанським» тепер зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Він свідчить про добру обізнаність автора у філософії античності, патристиці й схоластиці.
У 1721 р. згадується ігуменом Києво-Братського Богоявленського монастиря. Протягом 1721—1727 рр. — ректор Києво-Могилянської академії, викладач богослов'я та архімандрит Київського Братського монастиря. Залишив богословський курс «Православна християнська теологія».
З 1727 р. — архімандрит Київського Пустинно-Миколаївського монастиря, у 1734 р. — єпископ Мстиславський, Оршанський і Могильовський, з 1742 р. — архієпископ (перший) Московський і Владимирський. Мав резиденцію в Донському монастирі.
З 18 березня 1743 року — член Святійшого Синоду.
У 1744 р. брав участь у виправленні слов'янського перекладу Біблії, що здійснювався в Москві переважно вихованцями КМА. Похований у Московському Чудівському монастирі.
Джерела
- Києво-Могилянська академія в іменах, XVII—XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С.123—124.
- Клеймёнов В. А. Иосиф (Волчанский), первый московский архиепископ синодального времени // Вестник архивиста. 2005. — № 4. — С. 220—231
- Суторіус К. Два рукописи Російськоï національноï бібліотеки з теологічними лекціями Йосифа Волчанського за 1721—1725 рр. // Киïвська академія. — К., 2006. — Вип. 2/3. — С. 255—269
- Суториус К. В. Рукописи с богословскими лекциями Иосифа Волчанского из библиотеки Новгородской духовной семинарии // Лихудовские чтения: материалы науч. конф. «Вторые Лихудовские чтения». Великий Новгород, 24-26 мая 2004 г. — Великий Новгород, 2009. — С. 125—138.
- Кочетов Д. Б., Прокопюк О. Б. Иосиф (Волчанский). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2011. — Т. XXV. — С. 624-626. — ISBN 978-5-89572-046-2.(рос.)