Йосиф (Баковецький)

Йосиф Баковецький-Мокосій гербу Вукри (пол. Józef Bakowiecki-Mokosiej herbu Wukry; пом. перед 22 серпня 1654, Люблін) — український церковний діяч, греко-католицький єпископ Володимирський і Берестейський (1632—1654), василіянин.

Йосиф Баковецький-Мокосій
Єпископ Володимирський і Берестейський
1632 — 1654
Обрання: 26 січня 1632
Церква: УГКЦ
Попередник: Йосиф Велямин Рутський
Наступник: Іван Михайло Потій
 
Смерть: перед 22 серпня 1654
Люблін, Річ Посполита

Життєпис
Вукри ― герб роду Мокосіїв

Народився на Волині. Виходець з українського шляхетського роду.

Замолоду служив секретарем у польського короля Сигізмунда III Вази протягом 16 років. Пізніше обіймав одну із земських посад у Волинському воєводстві (писар володимирський або скарбник волинський). Вступив до чернечого ордену василіян у Битені (Слонімський повіт у Білорусі), що відкрило йому перспективу для церковної кар'єри. 1619 року після Гедеона Балабана[1] був призначений архімандритом Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря, фактично вступив на посаду 18 вересня 1626. 26 січня 1632 року Сигізмунд III Ваза надав йому Володимирську й Берестейську єпископську кафедру, унійний митрополит Київський Йосиф Велямин Рутський висвятив його на єпископа. Дбав про школу у Володимирі-Волинському.

Наполегливо добивався зміцнення позицій Унійної церкви в Україні. Зокрема, він відіграв активну політичну роль у підготовці узгоджувального собору православних і уніятів Речі Посполитої 1629 року у Львові. На сеймі в 1629 році став одним з авторів проєкту конституції щодо цього собору. З його ініціативи в обхід сеймової постанови про скликання церковного собору (для «заспокоєння» православних та уніатів) було прийнято відповідний королівський універсал, в якому йшлося про об'єднання православних з католиками. В часи правління Владислава IV Вази зазнав переслідувань від противників унії, особливо після початку повстання під проводом Богдана Хмельницького.

Дата смерті не є певною, найправдивішою вважається його смерть в Любліні перед 22 серпня 1654 р. На його похороні мав промову домініканець Кипріян Стефановський («Zgromadzonych wód pochwała»), яку він потім надрукував у Кракові, присвятив брату померлого о. Бенедикту (в миру Феліксу Христофору, помер 1658 року) — василіянину, колишньому секретарю канцелярії короля.[2]

Див. також

Примітки
  1. Chodynicki K. Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 251; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 251. — ISBN 8304034840. (пол.)
  2. Skruteń J. Z. S. W. B. Bakowiecki-Mokosiej Józef (†ok. 1655)… — S. 227.

Джерела
  • Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). — К., 1988.
  • Жукович П. Н. Материалы для истории Киевского и Львовского соборов 1629 года. — СПб., 1911.
  • Малевич А. Древняя жидичинская архимандрия на Волыни. — Почаев, 1905.
  • Ks. Józefat Skruteń. Z. S. W. B. Bakowiecki-Mokosiej Józef (†ok. 1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 227. — ISBN 8304034840. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.