Йосиф (Левицький)
Йóсиф Леви́цький (пол. Józef Lewicki) (? — 15 червня 1730, Почаїв) — український релігійний діяч. Єпископ Руської Унійої церкви (нині — Українська греко-католицька церква); василіянин, ігумен Жидичинського монастиря, з 1711 року — єпископ Холмський і Белзький.
Йосиф Левицький | ||
| ||
---|---|---|
4 липня 1711 — 15 червня 1730 | ||
Обрання: | 22 травня 1710 | |
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
Попередник: | Гедеон Война-Оранський | |
Наступник: | Пилип Володкович | |
| ||
14 серпня 1711 — 1713 або 1715 | ||
Обрання: | 14 серпня 1711 | |
Попередник: | Діонісій Жабокрицький | |
Наступник: | Йосиф Виговський | |
Смерть: | 15 червня 1730 Почаїв | |
Батько: | Василь Левицький | |
Єпископська хіротонія: | 4 липня 1711 |
Життєпис
Син дрібного шляхтича Василя Левицького[1], представника шляхетського роду Левицьких гербу Роґаля[2].
Був ігуменом Жидичинського монастиря[2]. У 1700—1710 роках управляв василіянським монастирем в Холмі. Антоній Петрушевич повідомляє, що Йосифа Левицького було висвячено на єпископа Холмського 4 липня 1711 у Перемишлі. Попередньо 22 травня 1710 його номіновано на Холмський престіл. Також, він був адміністратором (тимчасово управляв) Луцькою (1711—1715) та Володимирською (1730) єпархіями.
Помер владика Йосиф у греко-католицькій обителі Почаєва 15 червня 1730.[3]
Примітки
- Wereda D. Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku. — Siedlce—Lublin 2013. — S. 341. — ISBN 978-83-63527-31-0. (пол.)
- Herbarz. — S. 186. (пол.)
- Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 303.