Йясу II

Мати відігравала провідну роль у правлінні Йясу. Невдовзі після проголошення його імператором, на царський палац було здійснено напад повстанців, в результаті чого Гондер перебував в облозі упродовж восьми днів. Незважаючи на те, що повстанці не змогли потрапити за стіни столиці, багато будівель було зруйновано[1]. Замість запровадження регентства, імператриця Ментеваб коронувала себе як співправителя свого малолітнього сина, ставши першою жінкою в Ефіопії, яка була коронована таким чином. Імператриця тримала у своїх руках значну владу упродовж правління не лише свого сина, але й онука.

Незважаючи на вплив матері, Йясу виявився неефективним правителем. Він надто багато часу приділяв розвагам (полюбляв) полювання й витрачав забагато коштів на прикрашення столиці, виписуючи майстрів, елітні речі, прикраси та дзеркала з Європи[2].

У спробі завоювання симпатій підданих Йясу розпочав кампанію проти султанату Сеннар, що завершилась поразкою у битві на річці Діндер 1738 року. Захоплені у тому бою образ Христа й частку Животворного Хреста імператор був змушений викупити за 8000 унцій золота[3]. Та поразка переконала всіх, що Йясу не має таланту до військової справи. Подальші підкорення Ласти, а також рейди імператора на племена Атбари не змогли переважити гіркоту тієї поразки чи відновити сили Гондера[4].

За часів його правління мали місце два нашестя сарани, крім того епідемія забрала життя тисяч людей. Коли помер абуна Крестодолос, у казні не вистачало коштів, щоб запросити нового. Його вплив ледь поширювався на Бегемдер і Годжам. Шоа й Ласта лише формально визнали владу імператора, а у провінції Тиграй всю повноту влади мав рас Мікаел Сегул[5].

Йясу глибоко обурив зв'язок матері з молодим членом імператорської родини. Імператриця Ментеваб мала відносини з Йясу, сином її зведеної сестри Романворк, яка також була сестрою негуса Бакаффи. Такі відносини мали значний резонанс, а молодий імператор став об'єктом насміхань. Імператриця мала трьох дочок від Йясу, з якими негус сильно зблизився. Утім імператор Йясу ненавидів їхнього батька, в результаті чого він убив останнього, наказавши скинути його зі скелі до озера Тана 1742 року[6].

У травні 1755 Йясу серйозно захворів і помер наступного місяця. Вважалось, що його отруїла сестра убитого Йясу, щоб помститись за смерть брата. Імператриця навіть не змогла знайти коштів у казні, щоб поховати сина. Після цього вона погрожувала піти на покій до власного палацу, утім група придворних умовила її залишитись регентом при своєму онукові Йоасі I[7].