Сарана

Сарана́ — спільна назва шкідливих видів комах ряду прямокрилих підряду сараноподібних, які здатні збиратися у зграї; при масовому розмноженні знищує посіви сільськогосподарських культур на великих площах.

?
Сарана

Пустельна сарана, Schistocerca gregaria
Самець (зверху) та самиця
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Надклас: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Прямокрилі (Orthoptera)
Підряд: Caelifera
Родина: Acrididae
Підродина: Cyrtacanthacridinae, Oedipodinae, Gomphocerinae
Посилання
Вікісховище: Caelifera

В Україні найнебезпечнішими видами були сарана перелітна (Locusta migratoria L.) і прус італійський (Calliptamus italicus L.). Перелітна сарана розмножувалась у плавнях Дунаю, Дністра, Дніпра та деяких інших річок і робила перельоти на північ до 58 — 62° північної широти. Розміри комах від 2 до 10 сантиметрів завдовжки. В Україні значення сарани як шкідника зведено до мінімуму.

Вагомий внесок у вивчення й боротьбу з цими шкідниками зробили полтавці Ф. К. Лук'янович, І. І. Красильщик і О. О. Оглоблін.

Поодинока та стадна фази

Близько десятка видів сарани змінюють свій розвиток залежно від щільності комах. Якщо личинка не бачить навколо багато інших личинок, то вона розвивається в поодиноку форму. В тому разі, коли личинок багато, нервова система запускає гормональні зміни, які призводять до змін у розвитку, що ведуть до утворення стадної фази.[1]

Німфи одиночної (вгорі) та стадної (внизу) фаз пустельної сарани (Schistocerca gregaria)

Історія

У Старому Заповіті є близько 100 згадок комах та інших членистоногих, але найбільше, 40, присвячені сарані та коникам.[2]

Згідно з Плінієм у 125 році до н. е. нашестя сарани призвело до голодної смерті 800 тисяч осіб у римських колоніях Киренаїка та Нумідія.[2]

У 1958 році в Ефіопії сарана знищила 167 тисяч тонн зерна, чого б вистачило для харчування мільйона людей впродовж року.[2]

У 1986-1989 роках нашестя пустельної сарани охопило понад 60 країн. Розмноження почалося 1986 року, у 1987 році сарана розмножилася в країнах Сахельського поясу та до кінця року досягла північного заходу Африки. За 1988 рік пустельна сарана поширилася на всю Північну Африку, Сахель, Судан, Близький Схід, Південно-Східну Азію, а в жовтні перетнула Атлантичний океан та потрапила на Карибські острови. Втім, кількість комах почала різко знижуватися в останньому кварталі 1988 року, й до березня 1989 року нашестя завершилося завдяки природним факторам та спеціальним агротехнічним заходам.[3]

Примітки
  1. Wang, Xianhui; Fang, Xiaodong; Yang, Pengcheng; Jiang, Xuanting; Jiang, Feng; Zhao, Dejian; Li, Bolei; Cui, Feng; Wei, Jianing; Ma, Chuan; Wang, Yundan; He, Jing; Luo, Yuan; Wang, Zhifeng; Guo, Xiaojiao; Guo, Wei; Wang, Xuesong; Zhang, Yi; Yang, Meiling; Hao, Shuguang; Chen, Bing; Ma, Zongyuan; Yu, Dan; Xiong, Zhiqiang; Zhu, Yabing; Fan, Dingding; Han, Lijuan; Wang, Bo; Chen, Yuanxin; Wang, Junwen; Yang, Lan; Zhao, Wei; Feng, Yue; Chen, Guanxing; Lian, Jinmin; Li, Qiye; Huang, Zhiyong; Yao, Xiaoming; Lv, Na; Zhang, Guojie; Li, Yingrui; Wang, Jian; Wang, Jun; Zhu, Baoli; Kang, Le (2014). The locust genome provides insight into swarm formation and long-distance flight. Nature Communications 5 (1). ISSN 2041-1723. doi:10.1038/ncomms3957.(англ.)
  2. Latchininsky, Alexandre V. (2013). Locusts and remote sensing: a review. Journal of Applied Remote Sensing 7 (1): 075099. ISSN 1931-3195. doi:10.1117/1.JRS.7.075099.
  3. Skaf, R.; Popov, G. B.; Roffey, J.; Scorer, R. S.; Hewitt, J. (1990). The Desert Locust: An International Challenge [and Discussion]. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences 328 (1251): 525–538. ISSN 0962-8436. doi:10.1098/rstb.1990.0125.(англ.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.