Кавай-метал

Засновниками кавай-металу вважають японських метал-ідолів із групи «Babymetal».[7][8] Анжеліка Воллінгфорд у журналі «City Times» висловила думку, що однойменний дебютний альбом групи «Babymetal» став піонером кавай-металу. Також Воллінгфорд відзначила жанр і альбом як суміш різних жанрів, включаючи поп, рок, важкий метал, електронну танцювальну музику, індастріал-метал і симфо-дез-метал.[9] Гість-учасник із газети «The Independent» вважає, що жанр похідний від J-pop та інших різних видів екстремальних металевих жанрів таких як спід-метал, павер-метал, блек-метал та індастріал-метал.[10] Під час дискусії з «Babymetal», Роб Неш із газети «The Sydney Morning Herald» висловив думку, що жанр поєднує в собі «солодкі попсові мелодії з трешовим металом».Також Неш вважає, що прикладом жанру є пісня «Awadama Fever», заявивши, що вона містить «основи злої гітари та незмінно швидкого брекбіту, у той час коли дівчата [Babymetal] пищать про „бульбашкову лихоманку“ та жувальну гумку».[11]

Обговорюючи Ladybeard та Ladybaby, Джейк Кліленд з газети «The Sydney Morning Herald» відзначив жанр як «солодкий поп зі власним гроулінгом у стилі важкого металу».[12] Алекс Вейсс із газети «Paper» охарактеризував жанр як «жорсткий хард-рок із дуже солодкими поп-гуками». Вайс також використовував пісні групи «Babymetal» («Karate» і «Road of Resistance») як приклад, щоб пояснити відмінності ліричних аспектів між кавай-металом та іншими жанрами важкого металу, сказавши, що пісні кавай-металу «пропонують аспекти, що часто відсутні в гіперчоловічій і агресивній ліриці, що присутній у більшості жанрових [метал] хітів».[13] Фелікс Клей з «Cracked.com» також вважає, що жанр має менш агресивну лірику, посилаючись на тексти «про кошенят, шоколад та веселощі».[1]

• 
  «Babymetal» на Вемблі Арені в Лондоні (2015)
• 
  «Deadlift Lolita» (2017)
• 
  «Band-Maid» у Нью-Йорк (2019)

Шаблон:Японська музика