Дез-метал

Основними характеристиками цього напрямку є сильна обробка дисторшном, технікою гри з використанням глушіння та тремоло, загальною атмосферою агресії, потужними швидкісними ударними ефектами подвійних бочок та бласт-біту, мелодійної атональності з різкою зміною темпу.

Характерні гранична брутальність та інтенсивність. З часом виникнення піджанрів темп варіювався від більш м'яких (мелодичного дезу та дез/думу) до агресивніших (брутал-дезу та дезграйнду).

Саме цьому піджанру, значною мірою, завдячує своєму поширенню ґроулінґ, котрий став радикальною антитезою фальцету і високому вокалу, що домінували у метал-мейнстримі в ті часи[1]. Теми лірики представників жанру - різноманітні: ранні Death, Cannibal Corpse, Mortician, Necrophagia джерелом натхнення мали фільми жахів, Morbid Angel, Deicide, Vital Remains, ранні Hypocrisy за провідну тему використовували сатанізм та анти-релігіозну/християнську пропаганду. Шведи, як-то Entombed, Hypocrisy та Dismember, також переважно дотримувались окультної тематики. Виключення склали Unleashed в котрих лірично домінувала скандинавська міфологія. Опісля 1990-х популярності також набули виконавці з Польщі, зокрема Decapitated, Hate та Behemoth.

Більшість представників цього стилю використовують гітари з дисторшн (переважно дві) на яких виконують як основну так і ритм-партії, бас-гітару (деколи також з дисторшн) та ударні. Окремі гурти (Septicflesh, Nocturnus, Amorphis) додають синтезатори та інші інструменти.

Порівняно з попередниками в цій музиці була змінена характерна для трешу побудова соло та рифів, більш інтенсивно використовувалися бласт-біти, вокально переважив ґроулінг. У той же час напрямок відрізнявся від блеку помірнішою інтенсивністю бластів, відсутністю скримінгу, значно меншою присутністю чи узагалі відсутніми «атмосферними» клавішними тощо.

Остаточно «традиційний» стиль сформувався на початку 1990-х. Надалі, протягом 1990-х років, виокремилися додаткові субжанри, найбільш самодостатніми з яких стали «мелодійний», виникнення котрого пов'язують насамперед зі шведською сценою дез-металу, та «технічний».

Протягом 1990-х років дез-метал продовжував розвиватися в різних напрямках і породив багато піджанрів, серед них:

• блек дез-метал, дез зі стилістичним впливом блек-металу на вокал та гітарні рифи: Типові представники: Dissection, Behemoth, Zyklon.
• дез-дум, повільніший та меланхолійний піджанр дез-металу, створений під впливом класичного дум-металу. Типові представники: Asphyx, Disembowelment, My Dying Bride, Anathema та Paradise Lost.
• мелодійний дез-метал, поєднання дез-металу з рисами характерними для NWOBHM. Ця течія асоціюється з виконавцями зі Скандинавії. Представниками цього напрямку є такі гурти, як At the Gates, In Flames, Dark Tranquillity, Arch Enemy, Amon Amarth, Dark Lunacy, Children of Bodom тощо.
• технічний дез-метал (або прогресивний дез-метал) — напрямок, котрий відзначається складністю виконавчої побудови. Має динамічну структуру та непритаманні класичному дезу мелодії. Іноді додаються елементи прогроку чи класичної музики. Типові представники: Decapitated, Gorguts, Necrophagist, Spawn Of Possession, Cynic, Atheist, Theory in Practice, Cryptopsy, Nile та окремі музичні праці Morbid Angel та Death.^{[джерело?]}

• Стилі/Death