Кавахара Кейґа

Походив з мистецької родини. Син художника Кавахара Кьодзана. Народився 1786 року у м.Нагасакі. З самого раннього дитинства навчався живопису у батька, який володів родинною майстернею з ксилографічного друку нагасаки-е — «нагасакських малюнків». Давши синові базові навички в техніці живопису і гравюри, батько влаштував його в студію свого близького друга, відомого в Нагасаки живописця Ісідзака Юйсі, який був членом привілейованої гільдії кара-е мекікі (мали право оцінювати імпортовані твори живопису, а також замальовувати всі товари, які надходили з голландської факторії в Дедзіма).

Покровительство Ісідзака дозволило молодому живописцю отримати в 1811 році офіційне призначення на Дезіму художником (Дедзіма де-ірі-есі — художник, що допущено на Дедзіма), що давало йому право вільно відвідувати факторію, спілкуватися з голландцями і знайомитися з європейською живописом. У цей період свого життя Кавахара був відомий під ім'ям Тойоске. Помітивши старанність художника, реалістичність його стилю, комунікабельність і бажання вивчати західний живопис, голландці стали залучати його до співпраці.

У 1826 році завдяки Філіпу фон Зібольду художник увійшов до голландського посольства до сьогуна Токуґава Іенарі. В Едо Кавахара познайомився з творами Кацусіка Хокусая, а також познайомився з видатним вченим і дослідником Курил і Сахаліну Могамі Токунаї.

Співпраця з голландцями тривала до 1828 року, коли Філіпа фон Зібольда було звинувачено у шпигунстві, спробі вивезти копію мапу Такахасі Кагеясу. Під підозрою опинився і Кавахара, якого на деякий час арештували, а потім виключили з гільдії кара-е мекікі.

У 1842 році художника знову піддано покаранню за порушення заборони зображувати урядові та військові об'єкти: на одному зі своїх пейзажів з видом Нагасакську бухту він з властивим йому реалізмом зобразив військові човни з гербами родів Набесіма і Хосокава, які охороняли затоку. За це художник на кілька років позбувся офіційної посади і був вигнаний з Нагасаки, провівши до цього 1 місяць у в'язниці.

Коли Кейґо повернувся до міста після заслання, точно не відомо, але точно працював з середини 1840-х років. Він продовжив свою творчу кар'єру, змінивши творчий псевдонім з Тойоске на Тагути Танемі. У 1853 році брав участь в якості художника-документаліста в прийомі місії російського віце-адмірала Є. В. Путятіна до Нагасаки.

Остання згадка про Кавахара Кейго відноситься до 1860 року, коли у віці 75 років він написав портрет пані Нагасіма Кіку, що зберігається тепер в Музеї історії та культури Нагасаки. Намагався продовжити стиль Кавахари його син Тагуті Рококу.

Творча спадщина Кавахара Кейґо становить кілька тисяч робіт, що тепер зберігаються в Японії (Музей історії та культури Нагасакі, Меморіальний музей Зібольда, Музей Курофуне, Музей міста Кобе, Музей міста Ітіносекі, Музей Токійського національного університету витончених мистецтв і музики, Художній музей Хірано Масакіті тощо), Нідерландах (Лейденський національний етнологічний музей, Національний музей природної історії, Державний гербарій Лейденського університету, Міський архів Амстердама, Морський музей в Роттердамі тощо), Великої Британії (Британський музей), Німеччини (Баварський національний етнологічний музей в Мюнхені), Росії (Ермітаж, Бібліотека Ботанічного інституту Академії наук), чимало робіт знаходиться в приватних колекціях.

Художник вельми реалістично, з фотографічною точністю передавав особливості зображуваних об'єктів, звертаючи увагу на найдрібніші деталі. Картини Кавахара виходять за рамки власне ілюстрацій. У них присутній дух епохи, настрій автора і його ставлення до зображуваного, нерідко з елементами гумору або навіть сарказму. В цілому його стиль був надзвичайно індивідуальний: йому вдавалося поєднувати принципи, характерні для традиційного японського живопису ямато-е з техніками західного живопису і з «декоративним реалізмом» китайської школи.

На творчу манеру Кавахара Кейґо в значній мірі вплинув ботанічний художник Карл Губерт де Вілленойве. Співпраця з останнім дозволило Кавахара значно розвинути і урізноманітнити свій художній талант, а в ботанічному живопису досягти майстерності світового рівня.

Першим його замовником був капітан факторії Ян Кок Бломгофф. Найбільше замовлень Кавахара отримував від Філіпа Франца Балтазара фон Зібольда, який жив на Дезіма в 1823—1829 роках і доручає йому замальовувати буквально всі аспекти життя японців, пейзажі Японії, японську флору і фауну. Величезну кількість картин і замальовок Кавахара (охоплювала ботанічну серію (квіти і рослини), етнографічну, зоологічну (японські ссавці, птахи, плазуни, комахи, морська фауна), пейзажі («фукейдзу») і портрети («нісе-е») Філіп фон Зибольд використовував згодом в якості ілюстрацій для своїх книг про флору і фауну Японії.

У 1820-х роках створює серію робіт, присвячених звичаям й побуту народу айна.

На замовлення Зібольда Кавахара Кейго створив серію портретів сьогуна Іенарі і однієї з його конкубіни, Могамі Токунаї, чиновників бакуфу, історичних діячів Японії, а також представників різних верств японського суспільства. Його портрети, як і зображення людей, відрізняються своєрідним психологізмом. Він майстерно передає характер персонажів, їхній емоційний стан і почуття, нерідко заховані під офіційним виразом обличчя.

Створив серію портретів Філіпа фон Зібольда, деякі з них досить саркастичні шаржі, його японської конкубіни Отака і дочки Оіне. Відомі й портретні зображення інших офіцерів факторії на Дезіма, зокрема Гендріка Дьофа, капітана факторії в 1803—1817 роках, Яна Кока Бломгоффа, його дружини Тіції Бергсма, їх сина Йоганна і його годувальниці Петронели Мюнц. Деякі з цих портретних зображень примітні тим, що художник «підловив» своїх персонажів в досить специфічні моменти, які для європейців здавалися не цілком доречними для зображення, наприклад, доволі натуралістично показані сцени хірургічних операцій, які проводив Зібольд, а також гумористично зображені еротичні сцени за участю голландців.

Протягом 1840-х років створював пейзажі, портрети, картини в стилі укійо-е, книжкові ілюстрації. У 1846 році брав участь в розписі дерев'яних стельових панелей головного залу храму Вакамісакі Каннондзі (м. Нагасаки). Збереглося близько 150 панелей за його підписом.

У 1853 році написав сувій емакі «Оросія сейгі сясін кагамі» («Істинне зерцало візиту росіян до Японії», де документально зафіксовані різні етапи переговорів і їх учасники між російською та японськими сторонами.

• Lee Browne M. Kawahara Keiga: the Painter of Deshima: Thesis (Ph. D.), Manuscript. University of Michigan, 1979
• Forrer, Matthi: Kawahara Keiga, Rijksmuseum voor volkenkunde (Leyde, Pays-Bas), cop. 1987
• Visual Encyclopedia: Japan in Edo period as witnessed by Keiga Kawahara (I): Keiga's works in the Netherlands and Japan. Computer fi le: CD for computer. Nagasaki: Nagasaki Museum of History and Culture, 2006
• Constantin v. Brandenstein: Neues zum Würzburger Siebold-Denkmal. In: Tempora mutantur et nos? Festschrift für Walter M. Brod zum 95. Geburtstag. Mit Beiträgen von Freunden, Weggefährten und Zeitgenossen. Hrsg. von Andreas Mettenleiter, Akamedon, Pfaffenhofen 2007 (= Aus Würzburgs Stadt- und Universitätsgeschichte, 2), ISBN 3-940072-01-X, S. 129—131
• Chernaya T.A. The world level of Japanese botanical art and illustration in Kawahara Keiga's works // Japanese Botanical Art and Illustrations from Siebold'Collection. The Treasures of the Russian Academy of Sciences. The Komarov Botanical Library, St.Petersburg. Catalogue of Exhibition. 2002. P. 191—193

1. https://www.omroepwest.nl/nieuws/3659528/Vondst-van-ongekende-betekenis-in-Museum-voor-Volkenkunde