Кавендіська лабораторія
Каве́ндіська лаборато́рія (англ. Cavendish Laboratory) — фізичний факультет і частина школи фізичних наук Кембриджського університету.
Лабораторія створена в 1874 році, як перша у світі навчально-наукова лабораторія, де студенти могли як вчитися, так і проводити дослідження разом із співробітниками університету. Спочатку перебувала в самому центрі Кембриджа на вулиці Фреє-Скул. У 70-х роках XX століття був побудований новий комплекс будівель для лабораторії на західній околиці міста.
Сьогоднішній голова лабораторії — професор Пітер Літтлвуд. У лабораторії існує традиційне почесне звання Кавендіського професора, яке носить один із професорів лабораторії. У свій час Кавендіськими професорами були всесвітньо відомі британські фізики лорд Релей, сер Дж. Дж. Томсон, лорд Резерфорд, сер Вільям Брегг, сер Неввіл Мотт, сер Браян Піппард, сер Сем Едвардс. В даний час Кавендіський професор — сер Річард Френд.
Поширена думка, що Кавендіська лабораторія названа на честь відомого британського фізика і хіміка Генрі Кавендіша, 2-го герцога Девонширу. Однак це не так. Лабораторія названа на честь свого засновника, Вільяма Кавендіша, 7-го герцога Девонширу. Під час створення лабораторії він був канцлером Кембриджського університету і пожертвував крупну суму на відкриття цієї навчально-наукової лабораторії при університеті.
На 2009 рік 29 дослідників-співробітників лабораторії отримали Нобелівські премії[1].
Ядерна фізика
Під час Другої світової війни лабораторія проводила дослідження за проектами, пов'язаними з ядерною зброєю.
Один з методів виробництва плутонію і нептунію (бомбардуванням нейтронами ядер урану-238) був запропонований співробітниками лабораторії Ігоном Бретчером і Норманом Фізером в 1940 році і, незалежно, групою американських фізиків в Каліфорнійському університеті в Берклі.
В лабораторії було синтезовано більше двохсот ізотопів (одна з найбільших кількостей серед лабораторій світу)[2].
Біологія
Дослідження, що проводяться в Кавендіській лабораторії, мали важливий вплив на біологію, в особливості при застосуванні рентгенівської кристалографії до вивчення структур молекул в біології. Френсіс Крік вже працював у раді медичних досліджень, яку очолював Макс Перуц і яка знаходилася в Кавендіській лабораторії.
Нобелівські лауреати, що працювали у лабораторії
- лорд Релей (фізика, 1904)
- сер Дж. Дж. Томсон (фізика, 1906)
- лорд Резерфорд (хімія 1908)
- сер Вільям Брегг (фізика, 1915)
- Чарлз Гловер Баркла (фізика, 1917)
- Френсіс Вільям Астон (хімія, 1922)
- Чарльз Вільсон (фізика, 1927)
- Артур Комптон (фізика, 1927)
- Овен Річардсон (фізика, 1928)
- Джеймс Чедвік (фізика, 1935)
- Джордж Томсон (фізика, 1937)
- Едвард Віктор Епплтон (фізика, 1947)
- Патрік Блекетт (фізика, 1948)
- Джон Кокрофт (фізика, 1951)
- Ернест Волтон (фізика, 1951)
- Френсіс Крік (фізіологія і медицина, 1962)
- Джеймс Ватсон (фізіологія і медицина, 1962)
- Макс Перуц (хімія, 1962)
- Джон Кендрю (хімія, 1962)
- Дороті Ходжкін (хімія, 1964)
- Браян Джозефсон (фізика, 1973)
- Мартін Райл (фізика, 1974)
- Ентоні Г'юїш (фізика, 1974)
- Невілл Мотт (фізика, 1977)
- Філіп Андерсон (фізика, 1977)
- Капиця Петро Леонідович (фізика, 1978)
- Аллан Кормак (фізіологія і медицина, 1979)
- Аарон Клуг (хімія, 1982)
- Норман Рамзей (фізика, 1989)
Примітки
- Архівовано 12 січня 2006 у Wayback Machine. — Список лауреатів Нобелівської премії, які значчну частину свого життя пропрацювали в Кавендіській лабораторії (англ.)
- Інститут в Дубні став четвертим у світі за кількістю відкритих ізотопів