Казарян Володимир Едуардович

Володимир Едуардович Казарян (нар. 5 березня 1959, м. Оріхів Запорізької області, Україна) — український скульптор-мікромініатюрист вірменського походження, художник, філософ, бард, поет.

Володимир Едуардович Казарян

Володимир Казарян під час презентації виставки «Восьме диво світу» в картинній галереї м. Тернополя
Народився 5 березня 1959(1959-03-05) (62 роки)
м. Оріхів Запорізької області, Україна
Національність український вірменин
Громадянство УРСР Україна
Напрямок мініатюра

Життєпис

Батько — відомий вірменський мініатюрист Едуард Казарян, мати — драматична акторка Ольга Величко. Через життєві обставини (мати не могла залишити професію, а батько не уявляв життя без Вірменії) Володимир довгий час жив окремо від батька.

Мініатюрою захопився у 18 років, спостерігаючи за роботою батька.

Першу мініатюру — ландшафт Дніпрогесу — подарував у 1979 році Леонідові Брежнєву.[1]

Працює з мікроскопами, маскою на обличчі і зі спеціальними мікроінструментами з криці, платини й осколків штучних алмазів, які майстер виготовляє сам. Інколи на виготовлення інструментів витрачає більше часу, ніж на саму мікроскульптуру. Перед початком роботи три-п'ять днів голодую. Працює між ударами серця — мінімальна мікровібрація може завадити.

Матеріалом для мікромініатюр майстрові служать: слонова кістка, мармур, бурштин, риб'яча луска, дорогоцінні камені та метали. Підкладками — відполіровані людські волосини, макове зернятко, зерно рису, вушко голки, кристалик цукру і навіть маленька піщинка.[2] На виготовлення однієї мікромініатюри майстер витрачає від 1 до 3 місяців.

У 1984 році Володимир Казарян заснував премію «Троянда світу», виконавши на рисовому зернятку мікропортрети президентів різних країн та світових знаменитостей. Премію отримали Білл і Гілларі Клінтони, Арнольд Шварценеггер (США), Хосні Мубарак (Египет), Борисові Ельцину (Росія), Леонід Кравчук і Леонід Кучма (Україна).

Співає Володимир Казарян. Під час виставки в Тернополі 17.03.2016

В основі світобачення Володимира Казаряна є фраза «Все неможливе можливо зробити». Своє покликання вбачає в тому, щоби показати необмежені людські можливості і залишити людству якнайбільше мініатюр.

Мріє створити в Харкові власний музей мініатюри.

Виставки

  • «Восьме диво світу» — експонувалася в Росії, Єгипті, Прибалтиці, Чехії та США, в Україні в Чернігові, Краматорську (січень 2012), Львові (липень 2015)[1], Тернополі (березень 2016). Кожна мікромініатюра демонструється у скляній кулі, зверху якої прикріплена збільшувальна лінза.[3]

Доробок

Всього в колекції Володимира Казаряна є більше 500 мініатюр.

Серед робіт:

  • Статуя Свободи (менша за оригінал у 17 000 000 000 разів),
  • портрет Ісуса, зібраний з 10 тисяч мікрокаменів,
  • найменша у світі Біблія,
  • підкута блоха на кінчику людської волосини,
  • портрети Леонардо да Вінчі, Тараса Шевченка, Лучано Паваротті, Олександра Пушкіна та інших на рисовому зернятку,
  • караван верблюдів у вушку голки,
  • скульптурне зображення Бога, розміщене у вушку швейної голки,
  • букет троянд, пелюстки яких зроблені з риб'ячої луски, а стебельця — з людських волосин,
  • борці сумо на маковому зернятку.

Примітки

  1. Юлія Ліпіч. Венеру у вушку голки зробив Володимир Казарян // Gazeta.ua. — 2015. — 31 липня.
  2. Восьмое чудо света Владимира Казаряна // Севастопольский художественный музей им. М. П. Крошицкого. (рос.)
  3. Юлія Швець. У Тернопіль приїхав творець «Восьмого чуда світу» // BezTaby.te.ua. — 2016. — 17 березня.

Джерела

Посилання

Зовнішні відеофайли
 Казарян. Майстер, який підкував блоху. Відкриття на YouTube // Roman Mashlianka. — 2016. — 17 березня.
 Унікальну виставку мікромініатюр Володимира Казаряна привезли до Тернополя на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 18 березня.
Ірина Шуптарська.  Арт-терія 193. Мікромініатюри на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 березня.
Ірина Шуптарська.  Арт-терія 194. Поезія В. Казаряна на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 27 квітня.
Тамара Заяць та ін.  Назбиране - Колекція мініатюр В. Казаряна на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 5 травня.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.