Казміров Олександр Вікторович
Олекса́ндр Ві́кторович Казмі́ров (нар. 21 листопада 1996 — 26 лютого 2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Казміров Олександр Вікторович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 листопада 1996 Стара Синява | |
| Смерть |
26 лютого 2018 (21 рік) (помер від поранень) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Народився 1996 року в смт. Стара Синява (за іншими даними — селі Щербані[1]) (Хмельницька область). 2009 року закінчив 6 класів ЗОШ села Щербані, у 2012-му — 9 класів ЗОШ села Заставці. У 2012—2013 роках навчався в Жмеринському ВПУ — за спеціалізацією «залізничний транспорт» на фах «провідник пасажирського вагону; квитковий та багажний касир; прийомоздавальник вантажу та багажу». З 2013 року працював на різних роботах — щоб допомагати родині.
Пройшов строкову службу та 13 липня 2016 року підписав контракт на 3 роки; солдат, стрілець—помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 24-ї бригади.
17 лютого 2018-го в передвечірню пору біля Майорська під час обстрілу позицій з СПГ-9 зазнавд тяжкого поранення голови, переніс операцію, перебував у Харківському військовому госпіталі в стані коми. Помер в ніч на 26 лютого у ВМКЦ Північного регіону (Харків).
1 березня 2018 року похований в селі Шарівка (Ярмолинецький район), звідки родом його батько.
Без Олександра лишились батьки і старша сестра Інна.
Нагороди та вшанування
- указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[2]